Тепер Олена не могла дістати моїх друзів, і я могла трохи заспокоїтися, хоча бурхлива фантазія вже малювала в уяві інші картини: що вона викладе мої фото на сайті повій або зламає мої месенджери й отримає доступ до моїх контактів. Від такої думки мене кинуло в жар, і я забула навіть про те, що сьогодні ми з Іллею розійшлися. Але ж так і було. Це вольове рішення я прийняла тому, що мені набридло страждати і чекати хоч якихось дій. Він не міг захистити мене від своєї колишньої дівчини. Не міг чи не хотів? І чи була вона колишньою? А чи хотів він взагалі, щоб я приїхала? Тепер я ні в чому не була впевненою.

Коли почуття відчаю минуло, залишився тільки біль, і тоді я заплакала. Це було вже на роботі, після обіду. Мене з'їдали біль, відчай, відчуття, що мене ошукали, зрадили, використали.

Почувши звук вхідного повідомлення, я здригнулася. Ілля.

«Мила моя, я теж тебе шалено кохаю. Щоденник? Вау, це найкращий подарунок, який може подарувати дівчина своєму чоловікові. Ти просто диво. Обожнюю тебе!»

Я гірко посміхнулася. Він ніяк не прокоментував мої слова про те, що я не приїду, нічого не сказав з приводу повідомлення Олени. Лише порожні слова про кохання. Як так? Невже йому було все одно, що мені боляче? Мені погрожували, а йому плювати. Наше листування читали, а він немов цього не помічав, закривав на все очі. І все ж я відповіла:

«Не знаю, що тобі тепер писати, враховуючи, що у нас є постійні читачі».

У відповідь я отримала звукове повідомлення, в якому Ілля двадцять секунд просто сміявся, а в кінці сказав: «Ти просто чудова, моя крихітко».

Користуючись тим, що він на зв'язку, я йому зателефонувала.

— Люба, ти така кумедна, — одразу почав він, сміючись.

— Може, ти поясниш мені, що сталося? Як вона знову прочитала моє повідомлення?

— Та не могла вона нічого прочитати. Це просто збіг, — сказав Ілля спокійно, навіть не намагаючись вигадати гідне виправдання.

— Не роби з мене дурепу. Спочатку ти кажеш, що ви не цілувалися в Римі, тепер — що це просто збіг. Ти можеш сказати мені правду? Невже це так складно? Невже тобі все одно, що вона погрожує розіслати наше листування друзям? Невже тобі начхати?

— Немає в неї нашого листування! І взагалі, це я тебе повинен запитати: чому твої друзі пишуть мені образливі слова?

— Що ти маєш на увазі?

— Мені одна з твоїх подруг написала: «Не знаю, хто ви і що вам потрібно, але відчепіться від мене і моїх друзів». Якась Юлія Долгорукова.

«Юленько, мила», — подумала я з вдячністю. Хоч хтось за мене заступився. Вона одна з небагатьох, хто знав мою історію з Іллею, і він їй одразу не сподобався.

– Ілля, не змінюй тему, — сказала я і глибоко вдихнула перш ніж сказати такі важливі слова, — якщо ти зараз не скажеш мені правду, я… я більше не буду з тобою спілкуватися.

Розмова перервалася. Я зателефонувала знову, але Ілля не відповів. Виходить, він просто кинув слухавку, коли я поставила умову.

«Все зрозуміло, — написала я йому, — отже, ви з нею разом і смієтеся наді мною. Навіщо тоді все це було? Якщо ти не цінуєш нас і наші стосунки, тоді який сенс продовжувати? Залишайся з нею, якщо вона краща. Я б пробачила тобі все, якби ти був щирим зі мною. Але щирості немає».

Через дві години Ілля написав:

«Тобто ти мене кидаєш? Так і знав. Ти так себе поводила останнім часом, що я здогадувався, що ти до цього ведеш. Навіщо ж тоді…»

Знову порожні слова. Він грався мною, сміявся, можливо, навіть спеціально знущався. У будь-якому випадку, я втомилася. І я йому не відповіла. Я сказала, що якщо він не буде щирим, то спілкування більше не буде, і тепер я повинна була тримати своє слово. Ілля зовсім мене не поважав, не цінував. Все було грою. Можливо, вони з Оленою дійсно жили разом? Але як же тоді пояснити всі його дзвінки? Ні, треба було викинути все це з голови, точніше, його. Від мене вже нічого не залежало. Я розкрилася перед ним повністю, віддала всю себе, була щирою і попросила від нього того ж. Якщо він не готовий до цього, то я аж ніяк не можу нічого змінити.

Звичайно, я плакала. Прямо на роботі. Я зателефонувала мамі, тітці, вони мене підтримували, як могли. Весь вечір ми з тіткою листувалися. Якби не вона, я б збожеволіла. Дуже складно було не почати знову свої намагання донести до Іллі мій біль. Але коли я хотіла йому відповісти, я згадувала, як раніше він реагував на всі мої спроби достукатися до його серця. Адже нічого не зміниться: слова залишаться лише словами, інакше ми б вже давно були разом. Тому я плакала, але зберігала мовчання.

Близько дев'ятої вечора Ілля надіслав мені смайлик. Я мовчала. О десятій він надіслав мені своє фото. Вульгарне фото. Це мене остаточно вбило. Такою приниженою я себе ще не відчувала. Невже він думав, що нічого не змінилося? Невже він вважав, що надішле фото, і я розтану? Якої ж низької думки він був про мене.

«Поцілуй Його, Він так за тобою скучив», — написав Ілля, і я зрозуміла, що дійсно тепер боюся цієї людини. Він поводив себе абсолютно неадекватно. Я не відповідала, але він продовжував надсилати фото та писати вульгарності, а потім написав:

«Ось ти яка! Набрехала мені про кохання! Іншого я від тебе не очікував!»

Я вимкнула інтернет. Це було нестерпно боляче. До цього моменту я навіть не уявляла, як низько впала у його очах. Виходить, я була для нього лише об'єктом сексуальних утіх? Страх перед цією людиною затуляв все, тому я навіть не плакала від болю втрати. Я хотіла, щоб він просто зник. Адже якби він хвилювався за наші стосунки, то неодмінно зателефонував і спробував все обговорити, а він лише насміхався наді мною.

Перед сном я знову включила інтернет і одразу отримала чергову порцію його фото зі словами «Хочу тебе». Я все це видалила. Але мені надійшло ще одне повідомлення з незнайомого номера.

«Олена», — приречено подумала я і відкрила його.

І знову я мало не втратила свідомість, коли побачила своє власне повідомлення, яке я надіслала Іллі у свій день народження. Нижче було дописано:

«Ти нікчема, тебе нема за що любити. З тобою можна лише пограти віртуально, а в реальності ти нікому не потрібна».

Я читала це крізь рядки, потім швидко видалила повідомлення і заблокувала номер. Олена не брехала — у неї дійсно було наше листування. Хоча те повідомлення, яке вона переслала, я надіслала Іллі не в месенджері, а в тій соцмережі, в якій ми були лише друзями і ніколи не спілкувалися. Ілля тоді казав мені, що ніякого повідомлення від мене там не отримував, хоча стояла відмітка, що воно прочитане. Може, у неї був доступ до його сторінки? Але ні, вона ж бачила і повідомлення в месенджері щодо секретного чату. Вони безперечно були разом.

Ні! Ні! Ні! Нестерпно боляче було про це думати. Я лягла спати в надії забутися, але всю ніч лише переверталася з боку на бік. Мені було страшно: які ж образи я отримаю від цієї парочки завтра?

На щастя, вранці в телефоні нових повідомлень не було. Я видихнула з полегшенням і вирушила на роботу. Бігла туди за порятунком від страху і самотності, і в колективі відчула себе краще. Загрози Олени вже не здавалися такими страшними, а Ілля став таким чужим і далеким. Я розповіла про події вечора тітці, і ми вирішили, що Олені потрібно написати щось у відповідь, інакше вона не відстане. Іллі, звичайно ж, я вирішила більше не писати і не відповідати. А сенс? Щоб знову почалося все спочатку?

Тільки-но я трохи відволіклася, як мій телефон завібрував:

«Можеш не читати мої повідомлення, — написав Ілля, — але знай, що тоді я твої читати також не буду».

Я знову розплакалася. Це були справжні тортури — мовчати, коли так хотілося, щоб все було, як раніше. Але факт залишався фактом — Ілля брехав мені, і я не хотіла надалі залишатися наївною дурепою. Я була гідна кращого ставлення до себе.

Незважаючи на сльози, робота вперше за місяць вдавалася.

— Нарешті я знову в справі, — сказала я своєму керівнику, коли він мене похвалив, і він з розумінням посміхнувся.

Прийшовши додому, я зважилася надіслати повідомлення Олені. Цілий день я не знала, чи варто це робити, але мені потрібно було показати їй, що я не дам себе ображати. Я розблокувала її номер і написала:

«Олено, якщо ти не припиниш писати і поводитись підступно, тобою зацікавляться правоохоронні органи».

Повідомлення було доставлено, і я швидко заблокувала її знову. Тепер настав момент істини: або вона відчепиться від мене, або мені доведеться втілювати свої погрози в життя. Олена таки скоїла злочин, вкравши наше листування, і я не збиралася дозволяти ображати себе надалі.

Морально я була виснажена, і о десятій вечора вже лягла спати. Але через хвилювання і страшні сни близько опівночі я прокинулася і увімкнула інтернет. Повідомлень від Олени не було. Але… О 22:30 три пропущених виклики від Іллі і повідомлення: «Що ж, кохання по-українськи — воно таке…»

Він телефонував доволі рано, отже, дійсно хотів поговорити. Я натиснула на кнопку «виклик», але у Іллі виявилося зайнято.

«Отже, це знак — не варто з ним говорити», — подумала я і лягла спати. Тепер я могла заснути спокійно.

Наступного дня ані Ілля, ані Олена мені не писали. І наступного дня також. Я повинна була радіти, але ж я знала, що ще не раз пошкодую про своє рішення, ще не раз буду тягнутися до телефону, бажаючи написати Іллі; ще не раз буду здригатися від звуку вхідних дзвінків і повідомлень в надії, що це він; ще не раз буду плакати. Але назад шляху не було. Ілля сам повинен був прийняти рішення.

«Сьогодні 31 серпня. Хто б міг подумати, що все закінчиться так швидко? Насправді. 27 серпня я побачила фотографії Іллі та Олени з Риму. Вони цілувалися. Ілля сказав, що це старі фото, але це виявилося неправдою. Вночі я отримала від неї повідомлення з погрозами розіслати наше з Іллею листування всім моїм друзям. Але я все ще продовжувала вірити Іллі. Мені довелося видалитися з соціальної мережі. Я переслала йому її загрози і сказала, що після всього я не зможу приїхати до нього. Але Ілля відреагував байдуже, йому було начхати, що мене можуть зганьбити. Коли я зажадала від нього пояснень, він кинув слухавку, і я прийняла вольове рішення — мені не потрібен цей біль. Написала йому останнє повідомлення про те, що зрозуміла, — вони з Оленою разом, що я готова була пробачити його, якби він був щирим. У відповідь я отримала чергове порожнє повідомлення «Так ти мене кидаєш?». І я припинила відповідати. Це було 28 серпня. Він писав мені багато ввечері, але писав вульгарності, намагався змусити мене почувати себе винуватою, абсолютно не намагаючись пояснити, чому він цілувався з нею в Римі і звідки у неї наше листування. А вночі я отримала від неї чергове повідомлення з образами, до того ж, вона повністю скопіювала і переслала мені моє ж повідомлення, яке я надсилала Іллі в інший соцмережі в свій день народження, коли вони були в Римі. 29 серпня він зателефонував і написав, але вже тоді, коли я спала. Я написала Олені, щоб вона припинила себе так поводити, інакше нею займуться відповідні служби Німеччини. 30 серпня ані він, ані вона мені не писали і не телефонували.