«Так, але я намагаюся вирватися».

«Ти не вирвешся. Ти знову в руках маніпулятора. А потрібно бігти. Заблокуй його зараз».

«Ні, не можу. Мене з'їсть почуття провини».

«Як ти можеш звинувачувати себе після того, що він зробив з тобою? Впевнена, що ти його не позбудешся, якщо будеш встановлювати йому строки — він завжди вигадуватиме непередбачені обставини, що заважають вашій зустрічі. Коли він вийде на зв'язок, принизся до кінця, роби, що хочеш, але отримай від нього відмову від зустрічі. І одразу блокуй».

Слова тітки ще сильніше мене схвилювали, але Ілля все ще не прочитав моє повідомлення. Я зайшла в інший месенджер, і побачила його там онлайн, і це мене дуже розлютило. Я почала писати:

«Ілля, ти знову з нею? Якщо так, то бажаю вам щастя. Ми ніколи не побачимось, так? Чому ти не можеш назвати мені конкретну дату? Ти не хочеш зустрічі? Невже все було грою? Вибач тоді. Більше я тебе непокоїти не буду».

Чекати довелося недовго, Ілля з'явився протягом десяти хвилин.

«Що ж, я тебе пробачаю, ти ж не зі зла, — написав він, а потім додав, — Маковцева, ти не перестаєш мене дивувати!»

«Коли ти приїдеш?» — запитала я.

«А ти?»

«Ілля, я не можу так більше спілкуватися. У листі я описала свої почуття. Мені боляче».

«Не хочеш, так не хочеш, на милування нема силування».

«Я знаю, що ти не хочеш зустрічі».

«Хочу, але моє прагнення не взаємне», — відповів він.

«Якщо захочеш приїхати, я буду чекати», — написала я тремтячими руками.

«Я теж буду чекати. Ласкаво прошу», — надійшлахолодна відповідь.

«Все зрозуміло. Отже, ти не приїдеш?»

«А ти? Я теж все зрозумів».

«Прощавай».

«Прощавай», — спокійно завершив розмову Ілля.

Я посміхнулась. Ось тепер і вирішилося питання зустрічі — її не буде. Я тільки-но почала відкривати налаштування, щоб заблокувати Іллю, коли він зателефонував мені по відео.

— Маковцева, що з тобою? — запитав він, і тут я розридалася.

— Навіщо ти мучиш мене? Якщо ти не плануєш зустрітися, то давай з усім покінчимо. Просто скажи, і ми залишимося друзями. Навіщо спілкуватися даремно? Я повинна знати правду. Будь ласка, не жалій мене, будь щирим.

Ілля дивився на мене уважно і мовчав. Ні, в його очах не було глузування, він не виглядав задоволеним. Зрештою він сказав:

— Я не можу зрозуміти, що трапилося. Ми тільки недавно знову почали спілкуватися, а ти так розхвилювалася. Так, мила, даю тобі п'ять хвилин: вмийся, завари собі чай, заспокійся, і я тобі передзвоню.

Але коли ми закінчили розмову, я розплакалася ще сильніше.

«Ми ніколи, ніколи не будемо разом!» — крутилося у мене в голові. У нас немає майбутнього, Ілля мене не кохає, і мені треба з цим змиритися. Телефон завібрував.

«Я прочитав твого листа, — написав Ілля, — у мене немає слів».

Через хвилину він зателефонував.

— Маковцева, що ж ти робиш зі мною? Я від твого листа аж просльозився, — сказав Ілля, ніжно посміхаючись, і мені здалося, що його очі дійсно трохи блищать від сліз.

— Рада, що ти прочитав його, — я посміхнулася, — і я вже заспокоїлася.

Ми трохи поговорили, вже спокійно, як завжди, а потім він несподівано сказав:

— Я точно визначуся щодо зустрічі до 30 листопада.

Я розсміялася:

— Добре, тебе ніхто за язика не тягнув.

Я була дуже рада, що Ілля сам встановив строки. Тепер мені залишалося тільки дочекатися першого грудня і покінчити з нашим спілкуванням, тому що таке кохання зводило мене з розуму в буквальному сенсі.

— Покажи мені свої груди перед сном, мила, — сказав Ілля, коли ми прощалися.

— Гей, ми ж домовлялися! — вигукнула я, і моє серце стислося.

— Але ж це не фото, яке теоретично може хтось побачити. Це відео, я один, і хочу подивитися на груди коханої жінки.

«Якщо ти відмовишся, це стане приводом для того, щоб не зустрітися. Я повинна поводити себе ідеально, щоб не відчувати почуття провини, коли все полетить до біса», — подумала я, і мені довелося виконати його прохання.

— Ти чудова, — прошепотів Ілля, розглядаючи мене, і, не зважаючи на зніяковіння, від його компліментів я розквітла.

Після нашої розмови я прийшла до тями, мені стало легше, і я вирішила, що б не трапилося, будь-якою ціною дочекатися 30 листопада без сварок, бути ідеальною, поступливою, аби не зіпсувати все. В іншому випадку я не зможу додати Іллю в чорний список.

«Ілля не зник. В суботу у мене був невеликий зрив, я захотіла все припинити, і мені потрібно було домогтися від Іллі зізнання, що ми таки не зустрінемося. Але не вийшло. Він пообіцяв, що до 30 листопада точно визначиться з датою зустрічі в грудні. Що ж, мої муки продовжуються, але я сподіваюся на швидке звільнення. Я знаю, що Ілля так нічого і не вирішить, але тепер я поставлю крапку: коли він в черговий раз лише буде жартувати, я додам його до чорного списку і почну нове життя. А доки я буду робити все для нього в ці дні, щоб він ні в чому мене не звинуватив. Я надіслала йому лист про свої почуття, таким чином, мені не доведеться нічого йому писати перед блокуванням. Він і так все зрозуміє. Головне, щоб він мене не перехитрив. Що ж це за стосунки такі, коли я боюся його? Знати б, що він відчуває насправді. Швидше б прийшло 30 листопада.

20.11.2017, 11:15»

Все вийшло з-під контролю буквально через два дні. Він зателефонував мені ввечері, і ми мило спілкувалися. Взагалі, коли Ілля повернувся до мене в листопаді, ми спілкувалися так, як мені завжди подобалося: про життя, роботу, прості речі, ми не вели вульгарних бесід, і я почувала себе комфортно. Але цього разу Ілля почав згадувати неприємні для мене вульгарні історії зі свого життя.

– І ось ми з нею вже приїхали в будинок розпусти, щоб організувати секс утрьох…

– Ілля, прошу тебе, не розповідай мені подібні речі, це неприємно чути.

– І раптом вона каже: «Ні, це дорого», а я їй: «Ну, тоді хоч ти піди».

Я прямо фізично відчула біль. Дуже складно пояснити характер цього болю: немов, спілкуючись з Іллею, я забруднююсь, і в той же час не можу без нього, тому що повністю потрапила під його вплив. Те, що він казав, було для мене неприйнятно, і не тому, що я така вся правильна, ні, просто я б не хотіла бачити свого чоловіка з іншою жінкою. Мене б це морально вбило. Ні, не для мене подібні розваги.

— Будь ласка, зупинись, — сказала я, але Ілля мене не чув. Коли він, нарешті, закінчив свою розповідь, я запитала, — Невже ти вважаєш це нормальним і пишаєшся цією історією?

— Чи пишаюся я тим, що для сексу втрьох ми звернулися до повії? Ні, звичайно, чим тут пишатися?

— Я б не хотіла таким займатися.

— До цього приходить практично кожна пара через кілька років стосунків. Але рішення, безумовно, повинно прийматися спільно.

Я трохи розслабилася:

— Що ж, ти мене заспокоїв тим, що не пишаєшся цією подією.

— Авжеж, нема чим пишатися. Але є одна історія, коли я дуже пишався своєю дівчиною.

— Чи не вистачить вже про неї розповідати?

— Тобі сподобається, — Ілля знову проігнорував мої заперечення. — Отже, ми були в нічному клубі, а там якраз стриптиз показували, і ведучий запрошував бажаючих на сцену. Я кажу своїй: «Іди, чого ти соромишся?»

– І вона пішла? — запитала я, і по моїх щоках мимоволі потекли сльози.

— Звичайно, пішла! Спочатку не хотіла, вона у мене була сором'язлива, але пішла і потім їй навіть сподобалося.

— Замовкни! — закричала я. — Повія твоя дівчина!

Я кинула слухавку і розридалася. Я не могла зрозуміти, що зі мною сталося. Чому Іллі це подобалося? Чому він не ревнував свою дівчину? Чому він хотів, щоб її розглядали інші чоловіки? Багно. Це було брудно. А раптом Ілля одного разу захоче, щоб так зробила і я?

«Вибач, але навряд чи я стану твоєю ідеальною дівчиною», — написала я йому.

Він не відповідав. Напевно, образився, що я слухавку кинула. Я зателефонувала, але він не відповів. І раптом мене знову накрило хвилею паніки: тепер він використає цей мій спалах як привід, аби скасувати нашу зустріч! Господи, я стільки болю пережила цього літа, що тепер чекала каверзи від Іллі у всьому. Мені потрібно було все виправити. За ніч я написала йому близько п'яти повідомлень. Я не могла заснути, серце шалено калатало, було страшно, що Ілля більше ніколи мені не відповість.

«Ілля, ти знаєш життя краще за інших. Ти пізнав цей світ. Ти говориш щиро про ті речі, про які більшість мовчить. Ілля, навчи мене жити, прошу тебе. Пробач, що кинула слухавку, я знову тебе підвела. Я хочу бути кращою. Допоможи мені, коханий. Тільки не зникай, благаю», — написала я йому о четвертій ранку, і після цього на пару годин змогла заснути.

Вранці я була розбита, я не бачила свого майбутнього без Іллі. Як тепер мені жити з тим почуттям, що я знову все зіпсувала? Все було як в тумані, але мені потрібно було працювати, йти на нараду, виглядати спокійною і впевненою. Проте я розуміла, що цей день перетвориться на тортури.

Я помилялася. О десятій ранку Ілля мені написав:

«Кохана, чого ти? Все добре! У мене просто телефон розрядився. А як тільки зарядився… Ну, ось пишу тобі. Люблю тебе, малятко».

О, це повідомлення повернуло мене до життя. Я просто здійнялася в небо від щастя, зовсім забувши про причину, через яку кинула вчора слухавку. Ця причина спливла трохи пізніше, коли я вже заспокоїлася, а Ілля написав ще одне повідомлення:

«Звичайно, я готовий навчити тебе жити. Для цього тобі всього лише потрібно роздягнутися. Адже в цьому і полягає головний секрет відносин між чоловіком і жінкою».

Невже дійсно в цьому секрет? Я залежала від Іллі, не могла без нього, але не розділяла його поглядів. До чого все це було, якщо ми такі різні, якщо ми так далеко одне від одного і ніколи не будемо разом? І якого Іллю я любила, а який він насправді? Я весь час сподівалася, що одного разу Ілля розкриється, довіриться мені, а раптом він уже давно розкрився? Раптом це і є справжній Ілля — мріє лише про секс, бажає сексу втрьох і щоб його дівчина танцювала стриптиз перед натовпом роззяв? Хіба я зможу йому це дати, не зламавши себе при цьому?