Цього дня мені довелося чекати трохи довше звичного, Ілля написав тільки після другої години дня. Точніше, він надіслав своє фото з написом «Ти моя маленька дівчинка». На фото на ньому знову були подаровані мною браслетики. Ілля мене явно балував своєю увагою.
У відповідь я надіслала йому своє фото з підписом «Ти мій великий хлопчик».
Більше на зв'язок він цього дня не виходив, у мережі не з'являвся. Тепер він був у мережі тільки тоді, коли писав мені, в інших месенджерах я теж не бачила його онлайн. Тобто Ілля виходив в інтернет тільки для того, щоб спілкуватися зі мною. Я цінувала це, і на душі ставало спокійніше. Звичайно, трохи шкода, що я не відпочивала в ці дні, але все ж з Іллею було в сто разів краще, хоч я і хвилювалася. Але хіба це його провина, якщо я не вміла насолоджуватися життям без нього? Він і так робив для мене дуже багато. Знаючи його, я розуміла, що він дійсно зі мною поводиться по-особливому, і кохала його за це ще сильніше.
«Серденько, кохаю тебе дуже сильно. Реально дуже сильно. Ти навіть не уявляєш, як», — написав мені Ілля о восьмій ранку, і моє серце стислося від ніжності. Як же спокійно і надійно мені було в ці шість днів, коли він писав мені кожного дня. Такі гарні слова заряджали мене спокоєм на весь день, і тепер я могла мріяти або прокручувати в голові події нашої зустрічі: наші поцілунки, пестощі, дотики. Адже коли я повернулася з Німеччини, боялася навіть згадувати все те, що між нами було, оскільки відчувала страх, що Ілля просто зникне, а спогади перетворяться на нестерпний біль.
«Ти просто янгол. Мій янгол. Кохаю тебе і дуже сумую», — відповіла я і подумала про те, що після його слів про кохання, навіть якщо він не напише мені наступного дня, я все одно буду щасливою, радісною, безстрашною. Ілля казав, що кохає, отже, це було правдою. Йому не було сенсу брехати, він міг спокійно не писати мені всі ці дні, але він був поруч. Він хотів бути поруч.
Наближався Новий рік, вихідні не давали відволіктися від Іллі, адже я не працювала, а Ілля мені не писав. І ніби добре все було, і я розуміла, що не повинен він мені писати кожного дня, проте на душі було тривожно. Раптом на батьківщині він зустрів свою любов? Раптом він не привітає мене зі святом? Раптом зрозуміє, що не готовий змінювати своє життя заради мене?
Але потім я слухала його голосові повідомлення, перечитувала його останнє зізнання в коханні і розуміла, що все гаразд.
Загалом, день минув непогано. Я все ще насолоджувалася прекрасними спогадами і мріяла.
Новий рік я зустрічала у батьків. Зранку приготувала декілька страв, і як тільки була готова, поїхала до них. Періодично я перевіряла, чи є Ілля в мережі хоча б в одному з месенджерів, але його ніде не було онлайн. Дивно, адже сьогодні свято. Навіть якщо він не хоче привітати мене, він вітатиме інших своїх друзів. Він у будь-якому разі повинен вийти на зв'язок до півночі.
Але він не вийшов. Коли в Україні пробило північ, у Іллі була приблизно третя година ночі, а він жодного разу не з'явився в мережі. Я посміхалася батькам, намагалася розслабитися, а в голові крутилася думка: раптом з ним щось трапилося? Це абсолютно не було схоже на Іллю, такого товариського і веселого.
Проте я надіслала йому своє привітання, яке підготувала заздалегідь:
«Іллюша, з Новим роком тебе! Я бажаю тобі залишатися таким, який ти є: живим і сильним, справжнім, кращим. На відміну від багатьох ти зберіг у своїй душі себе справжнього, ти живий, і я тебе за це поважаю. Нехай всі твої бажання здійснюються!
І як же без романтичної частини привітання? Пам'ятаєш, ми лежали в ліжку, і я плакала від щастя? Так ось, що б не трапилося, пам'ятай: ти найкращий чоловік у світі, який може зробити жінку по-справжньому щасливою. Нехай у тебе буде те кохання, про яке ти мрієш. І пам'ятай, я за тобою хоч на край світу піду. І це правда. Кохаю тебе».
Все написане було правдою. Я багато разів після зустрічі задавала собі запитання, чи готова я жити з Іллею в тих умовах, в яких живе він: без зручностей, кухні, туалетного паперу, праски, фена, заощаджуючи на всьому. Чи готова я залишити свою чисту квартиру з прекрасним ремонтом, роботу, хорошу зарплатню заради того Іллі, якого я пізнала в Німеччині? І відповідь була: беззаперечно так. Ілля мав це знати: гроші не мали значення. Мав значення тільки він.
Іллі все ще не було на зв'язку. Я не втрималася і поділилася хвилюванням з мамою, але вона мене заспокоїла:
— Я думаю, він просто втомився від віртуального життя. Він з батьками, бажає хоч трохи побути в тиші і спокої. Він написав тобі в п'ятницю, що кохає, і спокійно може займатися своїми справами.
— На відміну від мене, — я зітхнула. — Аби тільки з ним нічого не трапилося. Очікування так болісно для мене минає.
З самого ранку я плакала. З Іллею точно щось сталося, він не міг не вийти на зв'язок в святкові дні, це абсолютно на нього не схоже. А якщо з ним біда, як я про це дізнаюся? І як мені пережити це? Як жити далі без нього? Я прокручувала в голові найгірші сценарії і навіть думала, що поїду до Тюмені, якщо він так і не вийде на зв'язок до кінця місяця.
Був робочий день, але працювати не було сили. Я перебувала в постійному хвилюванні і напрузі. А в обідню перерву я пішла до церкви і молилася про те, щоб Ілля був живий і здоровий. Аби полегшити свої страждання, я написала про ситуацію, що склалася, своїм друзям, але наді мною тільки посміялися:
«Та п'є він!»
«Йому просто плювати на тебе!»
«Не хвилюйся, відпусти ситуацію».
«Все буде добре!»
«Зателефонуй в поліцію!»
Так і минув день, а від Іллі не було жодної звістки. Він не був у мережі вже чотири дні.
— Якщо він не з'явиться до кінця тижня, напишу йому, а якщо не відповість до кінця місяця, буду шукати його через його друга Дениса.
— Напиши йому зараз, — сказав мені Андрій. З самого ранку я почала набридати йому своїми проблемами.
— Я боюсь. Раптом повідомлення буде доставлене? Це буде означати, що інтернет у нього включений, просто він не хоче мені писати.
— Так, може, вже час дізнатися правду?
— Ти маєш рацію, — я зітхнула.
«Ілля, у тебе все в порядку?», — написала я. Повідомлення не було доставлене.
— Дуже добре, — сказав Андрій, — а тепер чекай, доки буде доставка.
— А якщо цього так і не станеться?
— Куди він дінеться? Нічого з ним не сталося.
Більше я не задавала питань, тому що і так всім набридла своїм ниттям.
Тепер я майже кожну хвилину перевіряла, доставлено моє повідомлення чи ні. І приблизно через півгодини (о, диво!) Ілля з'явився в мережі, а ще хвилини через три я побачила, що він друкує мені повідомлення.
«Кохана, це найкраще привітання з Новим роком, яке я коли-небудь отримував. І не тільки в цьому році. Ти в мене найкраща. І тебе зі святом, мила. З новим роком! З новим щастям!»
«О, як же я рада тебе бачити! Я так скучила!», — відповіла я Іллі миттєво, тому що не могла витримувати паузи, занадто довго я на нього чекала.
Він скинув мені декілька фото з рідного дому, де він стояв біля новорічної ялинки і тримав в руках Діда Мороза і Снігуроньку.
«Багато років тому я грав з ними, а тепер вони такі маленькі в моїх руках», — написав він.
«У нас теж є такі», — відповіла я.
«Що ви там робите? П'єте?»
«Ні, я на роботі, у нас немає новорічних канікул».
«Нічого собі! Ну, не хвилюйся, ми відпочинемо і за вас всіх також».
І доки я думала, що відповісти, Ілля мені зателефонував.
— Алло, — відповіла я, але Ілля відбив і вийшов з мережі. Я здивувалася, але написала йому:
«Як же приємно бачити від тебе вхідний дзвінок».
Тільки після цього я змогла перевести дух. І знову розплакалася, тепер від щастя. Ілля був живий і здоровий, він зайшов у мережу тільки заради мене, я це точно знала. Якою ж щасливою я була! Шкода, що він був такий недоступний.
Як це відбувалося до Нового року, Ілля відповів мені наступного дня ще до обіду:
«Вхідний дзвінок? Про що ти таке кажеш?»
Я розсміялася. Знову він за своє зі своїми жартами. Я вирішила відповісти йому не одразу, потрібно було знову почати контролювати свої емоції. Тому я залишила повідомлення непрочитаним, воно висіло у мене у спливаючих вікнах. Але Ілля був хитрий, через півгодини він зателефонував, і я не змогла його проігнорувати. Але коли я відповіла, він знову відбив виклик. Довелося відкривати повідомлення і писати.
«Ахах! Смішний жарт», — написала я і розслабилася: голос Іллі мені почути не судилося. Я зайнялася своїми справами, працездатність знову підвищилася. І все ж, коли я побачила черговий дзвінок від Іллі, я знову відповіла.
— Слухаю.
— Ти чому слухавку не береш? — суворо запитав він. Моєму щастю в цей момент не було меж.
— О, ніяк не очікувала почути твій голос. Невже скучив?
— Ні, звичайно, ні, — промовив Ілля.
– І я зовсім не скучила. І навіщо ти тільки зателефонував?
— Маковцева, як ти смієш!
Я розсміялася:
— Ну, як шнапс? Смачний?
— Смачний. Але не смачніший за тебе.
– Ілля…
— Як же сильно я тебе хочу.
— Ох…
— Мовчи, не кажи нічого, бо я збожеволію від збудження.
— Батьків немає вдома?
— Авжеж, немає. Став би я при них таке казати? Ти, звичайно, вже майже член родини, але все-таки не ризикну. До речі, ти там не вагітна?
"Безмірна залежність" отзывы
Отзывы читателей о книге "Безмірна залежність". Читайте комментарии и мнения людей о произведении.
Понравилась книга? Поделитесь впечатлениями - оставьте Ваш отзыв и расскажите о книге "Безмірна залежність" друзьям в соцсетях.