— Патрику! Патрику! — гукала вона. — Не треба! Будь ласка! О Боже мій! Не треба…

Вона відчайдушно намагалась уникнути вимогливого рота, що смоктав її квітку, язика, який наполегливо мучив її. Його великі руки залізною хваткою охопили її круглі стегна, і він тішився, вкриваючи її хвилями вогню й болю. Ридаючи, Кат силкувалася відмовити йому в задоволенні довести її до кульмінації, але Патрик двічі переміг її. Потому він зі сміхом здерся на неї й проштовхнувся глибоко всередину, щоб самому опинитися на піку задоволення. Вона відчула, що жадобливо звивається під ним. Скінчивши, граф скотився з неї й холодно проказав:

— Оце, люба моя, був урок номер один.

Зіщулившись у кутку ліжка, Кат тихо плакала, плечі її тремтіли, коли вона захлиналася від ридань. Йому хотілося взяти її на руки, заспокоїти, але Патрик Леслі був упевнений, що найменша його ласкавість усе зіпсує. Він не хотів ламати її дух, але розумів, що мав бути господарем у власному домі.

Кат же була надто недосвідчена, ще не зналася на тих вишуканих способах, якими жінка може керувати своїм чоловіком так, що він того навіть не помічає. Патрик здивувався б, якби дізнався, що вона лила сльози не через те, що він зробив із нею, а тому, що він узяв над нею верх.

Граф знову затягнув наречену у свої обійми й став грати з її грудьми.

— Ні! — опиралася вона.

Однак він не зважав на неї й розминав рукою м'яку плоть.

— Боже, — бурмотів він до неї, — Боже, та в тебе ж найсолодші цицечки, які мені доводилося куштувати.

Його губи пестили її тріпотливий живіт, а коли він став пересуватися нижче, вона закричала:

— Ні! Тільки не знову!

Тихо сміючись, він підвівся на лікті й подивився на неї зверху вниз. Його рука протиснулася між її ніг, граючись пальцями.

— Тобі, рідненька, не сподобався перший урок?

Вона намагалася вивернутися з-під нього.

— Коли я розповім батькові, як ти ґвалтував мене, він тебе вб’є!

— Ні, голубонько. Він дав мені своє благословення на те, щоб робити з тобою все, що я схочу. Бо розуміє, що зрештою я виконаю нашу угоду й одружуся з тобою. Це єдине, чого він хоче.

Кат розуміла, що Патрик має рацію, і це розлютило її.

Він підтягнув Катріону під себе й цілував її зранені губи, доки вона не заплакала від болю. Його вуста пом’якшали, набряклий чоловічий орган розсував дівочі стегна, і вона жадібно вигнулася, жадаючи відчути його пристрасність усередині себе.

Патрик Леслі тихо засміявся.

— Клянусь Богом, Кат, ти пожадлива маленька сучка! Цікаво, чи Фіона така сама гаряча, як ти.

Її кулачки забили по його гладеньких грудях. Він знову засміявся, а потім поволі почав стишувати її опір, змушуючи скоритися. Нарешті він глибоко заснув. Не маючи зараз жодної змоги втекти від нього, Катріона й сама віддалася сну.

Рано-вранці граф збудив її та знову заволодів нею. Її юне тіло боліло від такого незвичного навантаження. Зрозумівши це, він притягнув до спальні високу ванну з дуба й заліза й поставив її перед каміном. Вона вражено дивилася, як він носить казани з гарячою водою, доки ванна не наповнилася. Патрик дістав звідкись шмат запашного мила. Піднявши наречену на руки, він опустив її у воду.

— Ти тхнеш, мов із борделю, — зауважив він.

— То ти маєш почуватися як удома! — огризнулася вона.

Патрик зняв із ліжка постіль, викинув її в коридор і перестелив свіжою білизною з ароматом лаванди. Потім він зник і повернувся за кілька хвилин з кубком у руці. Кат уже вилізла з ванни й сиділа перед каміном, загорнута в рушник.

— Випий оце.

— Що це?

— Солодке червоне вино зі збитим яйцем і запашним зіллям.

Напій виявився смачним. Забравши в неї вологий рушник, Патрик узяв її на руки, відніс до ліжка й вклав її оголене тіло на прохолодні простирадла під покривало.

— Засинай, голубко. У тебе була довга ніч. — Він нахилився й поцілував її в лоб.

— Куди ти йдеш? — запитала Кат. Він іще не встиг відповісти, а вона вже заснула.

Патрик Леслі дивився на сплячу дівчину й думав про те, як сильно він її любить і як боявся, уявляючи все найжахливіше, що могло статися з нею, коли вона втекла від нього. Він вирішив не давати їй більше можливості втекти, і йому, звичайно, не слід було говорити нареченій про свої почуття до неї. Жінки краще поводяться, коли невпевнені. До того ж, якби вона знову сказала, що ненавидить його, Патрик би цього не витримав.

Він скупався, одягнувся й пішов на кухню. Коналл устав із дерев'яної лави.

— Сідай, чоловіче, — наказав граф. — Еллен, люба, дай-но мені тієї вівсянки, якою твій брат так смакує.

Служниця поставила перед ним миску.

— Коналле, я хочу, щоб ти сьогодні поїхав до Ґленкірка й привіз одяг для господині Кат і для мене. Ми залишимося тут на кілька тижнів. Еллен, скажеш мені, що їй потрібно, а я все запишу.

— Мілорде, я вмію читати й писати, — крижаним голосом промовила Еллен. — Якщо ви не заперечуєте, я хотіла б написати до леді Хей сама.

— Дуже добре, Еллен. — Він усміхнувся до неї. — Не треба мене засуджувати, пташечко. Ти ж знаєш, що я її кохаю.

— Ви її били, мілорде?

— Десять ударів по її зухвалій дупці. Я буду господарем у своєму домі, Еллен.

— Лише десять?

— Лише десять, — підтвердив він. — Вона заслуговувала більше, але я милосердний до неї.

— Так, — погодилась Еллен. — Кат справді заслуговувала більше. Та коли вона була дитиною, від того, що її били, не було жодної користі. Вона завжди ставала після цього вдвічі зухвалішою. — Еллен сподівалася, що Патрик це почує.

— Нічого не змінилося, — усміхнувся він.

Еллен написала цидулку для леді Хей, прохаючи, щоб та передала кілька змін натільної білизни, дві м’які лляні сорочки, півдесятка тонесеньких шовкових нічних сорочок із посагу Кат, оксамитовий халат, капці, а також кілька брусків пахучого мила. Щодо гребінців і щітки для зубів, якою Катріону вчила користуватися прабабуся, то дівчина здогадалась їх узяти, коли втікала від Ґленкірка. Цидулку Еллен віддала графові.

— Я залишуся тут, доглядатиму її. Речей тут небагато, Коналл не перетрудиться.

— Хороша ти дівчина, — сказав Патрик і повернувся до Коналла. — Забери Бану назад до Ґленкірка, і кобилу твоєї сестри також. Я хочу, щоб тут залишилися тільки наші двоє коней.

— О мілорде, — благала Еллен, — не забирайте в неї Бану. Вона так любить їздити верхи.

— Її кобила чекатиме на господиню в Ґленкірку. Що більше коней я тут залишаю, то більше можливостей вшитися від мене Кат дістає. Я хочу запобігти цьому. Ми пробудемо тут, доки в ній не зародиться моя дитина. А потім я заберу її додому й одружуся з нею.

Еллен зітхнула.

— Вона дуже розлютиться, мілорде.

— А я полюватиму на оленя, коли вона прокинеться, тож її гнів мені не загрожує, — відповів він сухо.

Кат прокинулась аж після обіду. Коналл щойно повернувся зі свого завдання, і Кат, розплющивши очі, побачила Еллен навколішках біля маленького комода.

— Що ти робиш? — сонно запитала вона.

— Складаю ваш чистий одяг, люба моя. Коналл щойно привіз його з Ґленкірка.

Сон Кат мов вітром здуло.

— Де Патрик?

— Його немає від самого світанку. Сказав, що хоче вполювати нам оленя.

— Еллі, дай мені чисту сорочку й штани. Поїду на ранкову прогулянку, дарма що по обіді. — Вона спустила ноги з краю ліжка.

Еллен глибоко зітхнула.

— Я не можу цього зробити, господине Кат, і навіть не завдавайте собі клопоту лаятися зі мною. Його світлість відправив вашу Бану й мою Руду додому, у Ґленкірк.

Кат брудно вилаялася:

— Хтивий покидьок! То я піду звідси пішки, якщо доведеться, але жодної ночі більше не проведу в цьому будинку, доки він тут.

— Іще він наказав, — провадила далі Еллен, — щоб ви не виходили з дому наступні кілька днів. Сказав, що ви можете залишатися голою або вдягати нічну сорочку. Я не дам вам жодного іншого одягу.

Кат відчувала, як усередині неї розбурхується страшна лють, але вона стримала її, адже віддана їй Еллі була ні в чому не винна.

— Дай мені щось, що можна вдягти, — сказала вона втомлено, — і не морочся — мені байдуже, що це буде. Він усе одно скоро стягне це з мене, адже хоче від своєї повії лише одного.

— Господине Кат, — сердилася Еллен. — Він ваш наречений, і незабаром ви одружитесь. Уже одружилися б, якби ви не звинуватили його без вини й не втекли.

— Боже-світе, Еллі! То ти перекинулася на його бік?

Еллен нічого більше не казала, тільки простягла Кат світло-бірюзову шовкову нічну сорочку.

— Я принесу вам щось попоїсти, — сказала вона й вийшла з кімнати.

Кат накинула сорочку на свої пишні форми і, узявши гребінець, заходилася поволі вичісувати своє медове волосся. Отже, він думає, що, забравши в неї коня та одяг, спроможний втримати її в полоні. Ну, може, якийсь час і протримає. Вона почекає слушної нагоди. Але врешті-решт дорога відкриється, і тоді вона знову втече від нього. Стало вже неважливо, чи спав він із Фіоною, хоча Кат зраділа, що не спав. Важливим було те, що вона не може дозволити йому — і не дозволить — верховодити над Катріоною Хей. Вона нікому не належатиме. Доки Патрик Леслі не зрозуміє, що вона жива людина, а не додаток до нього, вона опиратиметься йому щосили.

Еллен повернулася до кімнати з тацею.

— Свіжий хліб, щойно з печі! Половина підсмаженого кролика, стільники з медом і трохи коричневого елю.

Кат відчула, яка вона голодна.

— З вами все гаразд, якщо у вас такий апетит, — зауважила Еллен.