— Ти дозволив би мені зробити це, еге ж, Адаме? Невже ти нічого не відчуваєш до Патрика, який тебе любить?

— Саме тому, що я люблю свого брата, я й прийшов сюди. Як ти гадаєш, що він відчує, коли, повернувшись із Данії, дізнається, що все, що йому належало, забрав собі король, серед іншого й дружину, яку він обожнює? Боже мій, Кат! Король уже мав тебе! До чого ці несподівані нервові зриви?

— Я не хочу бути повією для жодного чоловіка, — сказала вона. — Це моє тіло, і я хочу мати на нього хоч якісь права!

— Не маєш ти жодних прав, — відрізав Адам, сердито ляснувши долонею ручку крісла. — Ти належиш до Леслі й маєш робити те, що буде краще для сім’ї! Прокляття, Кат! У мене теж є почуття! Мене розлючує думка про те, що Джеймі Стюарт злягатиметься з дружиною мого брата, але ти знаєш, що, якби король пішов просто до Патрика й попросив покористуватися тобою, Патрик сказав би «так». Нині принаймні йому не доводиться про це знати. Виконуй свій обов’язок Леслі, Кат.

Він нічогісінько не розумів.

Від віскі Кат дещо заспокоїлася. Стало зрозуміло, що в неї немає вибору: король користуватиметься нею так, як схоче.

— Зі мною вже все гаразд, Адаме, — заспокоїла вона його. — Не знаю, що на мене найшло. Це, мабуть, тому, що я сумую за Патриком. Ми ніколи не розлучалися, ти ж знаєш.

Він полегшено кивнув.

— Тоді я можу йти додому. — Він усміхнувся їй. Дякувати Богові, вона вже заспокоїлася.

— Перекажи Фіоні мої вітання, — тихо сказала Кат, а тоді, не втримавшись, додала: — І тримайтеся подалі від двору, Адаме, бо Джеймі може змінити свій вибір. Тоді твоїй дружині доведеться виконати обов’язок перед родиною, ти ж розумієш.

Адам поквапився від невістки, чий глузливий сміх довго ще лунав у його вухах.

Розділ 16

Від віскі Кат злегка сп’яніла.

— Котра година? — запитала вона в Еллен.

— За першу, — почулось у відповідь.

— Я спатиму аж до вечері. Розбуди мене тоді. Я повернуся сюди о десятій. Підготуєш для мене ванну. Постели свіжу постіль на ліжко й прослідкуй, щоб було вдосталь дров для каміна. Я хочу, щоб у шафі було вино, і червоне, і біле, а також фрукти й сир. І марципани. Король просто обожнює марципани.

Об одинадцятій вечора король увійшов у спальню графині Ґленкірка з таємного проходу. Вона піднялася з ліжка й повільно попрямувала до нього через кімнату.

— Стій, не рухайся!

Вона зупинилась, і Джеймсові очі захоплено розглядали його гонорову коханку. Її сорочка була достоту вишукана й, вочевидь, створена для найгарячіших спокус. Світло-зелена, шовкова, з довгими опалими рукавами та глибоким загостреним вирізом. Корсет здавався намальованим, так він зливався з її розкішними персами й тонкою талією. Спідниця була оздоблена сотнями крихітних згорточок, і крізь шовк він бачив перлове сяйво її стегон і ніг.

Її волосся з рудим відблиском, укладене на маківці, скріплювало декілька маленьких позолочених і перлових шпильок. Вона гордо дивилася на нього. Кат була настільки прекрасна, що король якусь мить не важився доторкнутися до неї, але потім бажання подолало цей трепет, і він обхопив Кат руками.

Він не відводив бурштинових очей від її листяно-зелених, а коли його руки міцно обвилися навколо неї, він відчув її легке тремтіння. Йому лестило, що вона, як йому здавалося, тріпотіла перед ним. Король протримав її в такому полоні неначе цілу вічність, а потім нахилився й накрив своїми губами її вуста. Простягнувши руки, він повитягав позолочені шпильки з її волосся, і воно запашною хмарою розсипалося по плечах.

Він смикнув тонку шовкову стрічку на її талії, і сорочка легко розстебнулася. Король дивився, як вона зісковзнула додолу. Кат повернулася, не кажучи ані слова, підійшла до ліжка й видерлася на нього. Джеймс стримувався, роздягаючись повільно, але щойно опинився з нею в ліжку, відчув, що не може більше чекати. Вона розуміла це, але стримувала його.

— Джеймі, я не повія, щоб швиденько відбуцожити мене.

— То ти все-таки можеш говорити! Я думав, сердишся на мене.

— Я серджуся! Ти недобре вчинив, відіславши Патрика так швидко!

— Моя люба Кат, я три ночі простояв у цьому клятому проході, спостерігаючи, як ти кохаєшся зі своїм чоловіком. Я не здужав більше цього витримати. Хіба краще було б, якби я ввійшов у двері й попросив Патрика посунутися?

Приголомшена, вона не могла відповісти. Те, що хтось украв їхні з Патриком особисті миттєвості, розлютило її.

«Ти багато мені винен, Джеймсе Стюарт, і колись ти за все мені заплатиш», — з гіркотою подумала вона.

Король губами охопив її сосок і пожадливо смоктав. Його рука була в неї між ногами, намацувала її найніжніші, найчуттєвіші, найпотаємніші місця. Вишукано й досвідчено він пестив її, його пальці дражнили нестерпною ніжністю. Через кілька хвилин Джеймс довів її до пристрасної судоми.

Вона хотіла покарати його своїм холодом, проте бажання її розпалювалось, і раптом Кат збагнула, що найбільше зашкодити Джеймсові вона зможе, коли стане для нього найчуттєвішою з жінок, яких він будь-коли куштував. Вона знищить його для всіх інших коханок! Катріона розуміла, що після прибуття з Данії до Шотландії юної Анни Джеймс присвятить себе їй. Понад усе він хотів дружину, яка належала б йому одному, і родину. Він був із тих чоловіків, яким потрібна певність у житті.

Проте навряд чи незаймана дівчинка-підліток могла зрівнятися з такою досвідченою жінкою, як Кат. Вона не була розпусниця, але Патрик добре її навчав, а Кат за своєю природою була чуттєва жінка. І тепер графиня поклала намір, зібравши весь свій досвід, помститися Джеймсові Стюарту. Рухаючи своїм прегарним тілом, вона ковзнула під короля й обвила руками його шию.

— Джеймі, — прошепотіла вона хрипко. — Кохай мене, Джеймі, голубе!

Він не йняв віри своїм вухам, але, поглянувши на неї зверху вниз, побачив сяючі очі й спокусливо розкритий рот. Король не сумнівався, що йому поталанило. Її вуста він захопив своїми губами, і, м'які, згодливі, пожадані, вони довели його до божевілля.

Розсунувши стегна, вона вигнулася назустріч його твердості. Її ноги щільно обхопили його, і щоразу, коли він рухався в ній, маленький язичок Кат ковзав у його роті. Збуджений до нестями, він уже не міг стримуватися. Однак за кілька хвилин, доки вона хтиво рухалася під ним, він знову затвердів, жадаючи її. Кат шепотіла його ім'я знову й знову, як молитву. Він божеволів від пристрасті, але цього разу дочекався, доки вона теж злетіла на небо.

Виснажені, вони лежали на ліжку, важко дихаючи. Нарешті він заговорив:

— Ти мене лякаєш, Кат! Ти не можеш бути людиною, бо жодна жінка не вміє кохатися так, як ти щойно кохалася зі мною!

— Але ж я вмію, ваша високосте. Хіба я не догодила вам?

— Догодила, люба, просто неймовірно догодила. Чи це було якесь чаклунство?

Кат згадала, що Джеймс страшенно забобонний.

Вона закусила губу, щоб не засміятися.

— Ні, ваша високосте. Єдині чари, якими я користувалася, це чари мого тіла.

Уставши, вона випросталася, потягнулася, а потім підійшла до шафи.

— Червоне чи біле, ваша високосте?

— Червоне, — мовив король, і вона налила два кришталеві келихи рубіново-червоного вина. Повернувшись із ними до ліжка, Кат простягнула один йому. Задумливо потягуючи вино, він запитав її:

— Це Патрик навчив тебе так кохатися?

— Так, — відповіла вона тихо.

— Ти не знала інших чоловіків, еге?

— Ні, Джеймі, не знала. Я з родини Хей із Ґрейгевена. Наш дім стоїть осібно, і я ні з ким не спілкувалася, крім моїх братів і кузенів Хей і Леслі. Патрик дістав мене незайманою.

— А в тебе велика сім’я?

— У мене четверо братів: один старший і три молодші, — і мої батьки ще живі.

— Тобі пощастило, солодка моя, — зітхнув король.

— Це лише частина моєї родини, — нагадала вона йому. — Не забувай, що в мене є чоловік і шестеро дітей. — Вона подивилася на Джеймса. — Коли королева прибуде з Данії, ваша величносте, я поїду додому, до Ґленкірка, до моїх дітей. Ти, може, і король, але я не дозволю тобі зруйнувати мій шлюб! Я люблю Патрика Леслі, і я люблю наших дітей. Якби не любила, швидше вкоротила б собі віку, ніж згодилася б задовольняти хіть іншого чоловіка!

Він схопив рукою її волосся і притягнув її до себе.

— Однак, мадам, ви відповідаєте на моє кохання й відповідатимете поти, поки я цього захочу.

— Я відповідаю, — зухвало проказала вона, — тому що Патрик навчив моє тіло відповідати.

— Це всі Леслі такі неперевершені в ліжку? — глузливо поцікавився король.

— їхні дружини й дівчата з нашої місцевості кажуть, що так. Моя кузина Фіона була просто нестримною, доки не вийшла заміж за Патрикового брата Адама Леслі. Відтоді вона жодного разу не завіялася.

— Фіона Леслі, — задумливо промовив король. — Так! Спокуслива, каштанове волосся, сірі очі та шкіра мов атлас, кольору слонової кістки. Я помічав цю дівчину, але не знав, що вона твоя родичка. Може, якоїсь ночі я розважуся з вами обома.

— Хіба мене тобі не досить, Джеймі? — Штовхнувши його назад на подушки, вона вміло поцілувала короля, і її рука ковзнула між його ніг. Він швидко набряк у шовковистому теплі її вмілих пестощів і незчувся, як вона здерлася на нього. Кат переможно поглянула королю в його здивоване обличчя, і перш ніж він устиг її зупинити, почала скакати на ньому, мов на коні, стискаючи його боки круглими коліньми. Жодна жінка ніколи не робила такого з Джеймсом Стюартом. Вражений, він спробував випручатися.

Вона засміялась, дражнячи його: