Коли 29 травня зібрався парламент, король засудив графа Босвелла, стверджуючи, що він прагне трону, хоча не має жодних прав на нього. Може, вони й обидва онуки Джеймса V, але Босвеллова лінія — позашлюбна. І король запропонував своїм парламентерам затвердити вирок щодо конфіскації кузенового майна.

Френсіс Гепберн щиро здивувався. Між ними з Джеймі завжди виникали якісь непорозуміння, але він докладав усіх зусиль, щоб уникати відкритої ворожнечі з королем. Джеймсові звинувачення в тому, що він важить на трон, були просто сміховинні. З усього, що йому хотілося б у житті, урядувати в будь-якій країні було на останньому місці. Проте він розумів, що його кузен насправді має на думці. Джеймс прохав підтримати його, але не говорив про це прямо.

Якби вельможі зрозуміли, що король просто хоче їхньої підтримки, вони, можливо, і дали б її йому. Але вони бачили Джона Мейтленда за всім, що робив Джеймс, а шотландське дворянство ненавиділо Мейтленда. Отож вони одностайно підтримали Френсіса Гепберна й засудили короля.

— Він хоче знищити тебе, — сказала Кат. — Невже в нього немає й крихти доброти? Єдине, про що ми просимо, — одружитися й жити з ним у мирі.

— Кат, Мейтленд хоче розправитися зі мною, а те, що Джеймі воліє повернути тебе у своє ліжко, тільки ускладнює справу.

— А якби я повернулася до нього, тобі б це допомогло? Я б краще померла, ніж дозволила йому ще раз доторкнутися до мене, але якби він віддав те, що належить тобі, мій коханий, я б зробила це для тебе.

Босвелл грубо притягнув її до себе.

— Я тебе, дівко, радше задушу, ніж дозволю будь-якому чоловікові торкатися тебе! Не пущу я тебе нікуди! Господи, люба моя, я ладен сказитися від самої лише думки про мого королівського кузена поряд із тобою!

— Але я не хочу, щоб ти страждав через мене, Френсісе. О, коханий мій! Забери мене подалі! Будь ласка, забери мене, доки не стало надто пізно!

— Дай мені ще трохи часу, люба моя. Дай мені спробувати замиритися з Джеймі.

Налякана, Кат притулилася до нього. Немов загнаний у кут звір, вона відчувала, як вони дедалі більше заплутуються в тенетах. Графиня швидко викинула такі думки з голови. Йому потрібна була зараз сила, а не сльози слабкої жінки.

Надійшла звістка, що король у своєму Фолклендському палаці. Босвелл вирушив туди з прибічниками, і Катріона Леслі супроводжувала його. Між першою та другою годинами ночі проти 20 червня 1592 року вони обложили королівську резиденцію. На жаль, Джеймса вчасно попередили вартові, і він разом із королевою сховався в укріпленій вежі. До сьомої ранку місцеві жителі стікалися до Фолклендського палацу поглянути, що сталося. Босвеллові та його товариству довелося відступити. Вони зробили це під вітальні крики тутешніх мешканців, що впізнали прикордонного лорда.

2 липня з’явився указ про набір рекрутів переслідувати графа Босвелла. Жодного охочого не знайшлося, і Джеймс поїхав у Далкіт до кінця літа. 1 серпня поміщики Лоджі й Берлі таємно провели Босвелла до палацу, сподіваючись влаштувати для нього зустріч із Джеймсом, щоб лорд міг публічно попрохати королівського пробачення.

Вирішили, що королевин передпокій — найкраще місце, де граф зможе перехопити короля. Джеймс має пройти через нього до спальні своєї дружини. Френсіс Гепберн став навколішки перед своєю королевою. Він узяв її простягнуту руку, поцілував, а потім перевернув її та торкнувся губами долоні.

— Бешкетник! — засміялася королева, висмикнувши руку. Але щоки в неї порожевіли, а серце забилося швидше.

Босвелл усміхнувся до неї та підвівся.

— Дякую вам, мадам, що дозволили мені почекати на Джеймі тут. Я повинен помиритися з ним. Та й він має дозволити кардиналові дати моїй дівчинці розлучення, щоб ми одружилися. Катріона завжди віддано слугувала вашій величності, і їй теж боляче від того, що Джеймі карає мене.

— Ти її дуже любиш, еге ж, Френсісе?

— Мадам, я ніколи не знав такого щастя й такого спокою, як тепер, коли Кат увійшла в моє життя. Якби мені лишень примиритися з Джеймсом. Єдине, чого ми просимо, ваша величносте, — спокійно жити в Ермітажі. Ми могли б навіть оселитися за кордоном, якби це влаштовувало короля. Я тільки прошу залишити Ермітаж для дітей, яких Кат подарує мені. Наші діти не мають забувати, що вони шотландці та піддані Джеймса Стюарта, як і ми з Кат.

Королеву, вочевидь, розчулила ця промова.

— Я замовлю за вас слово, кузене. Джеймс узагалі не думає своєю головою. Майстер Мейтленд геть задурив його. — Вона сіла й поплескала долонею по сусідньому стільцю. Скориставшись запрошенням, лорд сів поряд. — Беатрис, — звернулась Анна до леді Рутвен. — Будь ласка, послідкуй за королем і вчасно попередь нас про небезпеку. — Королева оглянула інших своїх леді. — Усі інші, можете взятися до вишивки або музики. Я хотіла б побалакати з графом наодинці.

Королевині фрейліни розсілися по кімнаті подалі від дивана перед вікном, де влаштувалися поговорити королева з Босвеллом.

— А тепер розкажіть мені, кузене Френсісе, як же почалася ця ваша неймовірна любов із графинею Ґленкірка? Мені здавалося, що вона по-справжньому кохає свого чоловіка…

Він обачно розповів королеві історію, яку вигадав, передбачаючи її цікавість.

— Ми з Кат потоваришували до того, як ваша величність приїхала в Шотландію. З Ґленкірком ми далекі родичі. Ви знаєте, що його мати з роду Стюартів? Мені завжди подобалася Кат. Вона освічена жінка, і мені цікаво було проводити з нею час. У ті дні, коли все лише починалося, між нами не було навіть натяку на щось осудне. Але з плином часу, ваша світлосте, я зрозумів, що закохуюся в неї. Я намагався придушити свої почуття, бо знав, що вона не зможе бути блудницею. Уявіть собі моє здивування, коли виявилося, що Катріона також боролася з такими самими почуттями! Зрештою ми не змогли більше стримуватися. Ми любимо одне одного, — просто закінчив він.

Очі королеви блищали від непролитих сліз.

— А як же бідолашний Ґленкірк?

— Він також кохає її, але згоден відступити, відпустити Кат.

— Імовірно, — промовила королева, дивлячись на Крістіну Андерс, — граф міг би знову одружитися. Чоловік леді Андерс помер нещодавно від кору, і тепер вона знову вдова.

Босвелл сумнівався, що Патрик Леслі одружиться з Крістіною Андерс, але йому потрібна була королевина підтримка, тож він схвально кивнув і сказав:

— Цілком можливо. Але спочатку йому слід дістати свободу, а король не дає кардиналові Сент-Ендрю дозволу підписати прохання про розлучення.

— Я допоможу вам, Френсісе, — сказала королева.

У цю мить повернулася зблідла леді Рутвен.

— Ваша милосте, його величність зараз у коридорі. Він просив мене сказати вам, що граф Босвелл десь у палаці. Він каже, що покарає кожного, хто намагатиметься влаштувати йому зустріч із графом.

Френсіс Гепберн підвівся.

— Трясця його матері! — вилаявся він, а потім, звертаючись до королеви, запитав: — Чиє звідси інший вихід, яким я зможу втекти?

Королева провела його у свою спальню і, відчинивши невеличкі непомітні дверцята, показала на вузькі сходи.

— Цим ходом користуються мої служниці. Ідіть аж до самого низу. Це вихід у двір для слуг.

На прощання лорд іще раз поцілував її руку.

— Дякую вам, мадам, і хай Бог благословить вас за вашу допомогу.

Вона чарівно всміхнулася йому.

— Я не забуду про це, Френсісе. Ходіть із Богом.

Королева зачинила двері й, повернувшись до передпокою, узялася за своє вишивання.

— Беатрис, іди спитай короля, чи не збирається він часом простояти в коридорі всю ніч.

Фрейліни королеви захихотіли, а Аина закусила губу, щоб не розсміятися, коли Джеймс увійшов до її кімнати зі своїм конвоєм. Стражники заходилися ворушити списами під ліжком і за портьєрами.

— Гей, сір! І що це все означає? — запитала королева.

— Босвелл у палаці, Енні!

Королева випросталася.

— Ну, сір! Звичайно ж, у моїй спальні його немає. Чи це якась нова вигадка майстра Мейтленда? То він стверджував, що красунчик граф Морей — мій коханець… А цього разу вирішив, що це Босвелл? — Вона обернулася до своїх помічниць. — Повідчиняйте шафи, леді, щоб король побачив, що ми тут не ховаємо ніяких графів! — Вона знову повернулася до короля. — Коли закінчите зі своїми дурницями, будь ласка, заберіть своїх людей і дайте мені спокій. Через увесь цей гармидер у мене страшенно заболіла голова.

Розчарований король повернувся до свого порожнього ліжка. Так само розчарований Босвелл повернувся до Ермітажу. Він знову вирішив жити якомога тихіше, сподіваючись розвіяти побоювання короля й утамувати його гнів.

У жовтні король влаштував невеличку виправу на прикордоння. Босвелл і Кат негайно переїхали з Ермітажу до їхнього таємного, добре прихованого мисливського будиночка. Замок Ермітаж був відкритий для короля, тож він не мав змоги поскаржитися на непокірність свого кузена.

Король повернувся до Единбурга, де його знову вистежила леді Марґарет Дуґлас. Вона вигодила слушну мить, щоб перестріти його публічно, перед брамою Единбурзького замку, репетуючи, що він має зглянутися над нею та її дітьми. Вона іменем Бога благала про повернення Босвеллового майна її безневинним діточкам.

Джеймс страшенно розлютився через те, що опинився в такому незручному становищі, та ще й прилюдно. Він заборонив скандальній леді навертатися йому на очі.

— Не уявляю, як Френсіс міг так довго її витримувати, — сказав король своїй дружині. — Вона анітрохи не турбується про нього, лише про його маєтки!

Це була нагода, на яку Анна вже довго чекала.

— Вони не були щасливі, Джеймі? — запитала вона невинно.