Бертріс Смолл - Любов дика та прекрасна

Вона вже не сподівалася його й сиділа сама, годуючи донечку. Патрик став у дверях її спальні й дивився на неї. На якусь мить його погляд пом’якшав. Потім вона підняла голову, і їхні очі зустрілися.

— Можна мені увійти?

Вона кивнула. Підставивши стільця до її ліжка, він сів і дивився, як дитина жадібно ссе її пухку цицьку. Незабаром немовля заснуло, і не встигла вона зупинити чоловіка, як той узяв дитину до себе. Він колисав маля на зігнутій руці, розглядаючи його. У нього була рожевувато-біла шкіра, крихітне серцеподібне личко та вологі каштанові кучерики. Густі темно-золотаві вії півмісяцями лежали на щічках. Граф попобачив у житті доволі немовлят, щоб зрозуміти, що ця дівчинка виросте надзвичайною красунею.

— Як ти її назвеш? — запитав він.

— Я ще не думала про це.

— Найпевніше це наша остання дитина, тож я хотів би обрати для неї ім’я, — сказав Патрик.

Її очі здивовано розширилися.

— То як же ти назвеш її? — нерішуче запитала Кат.

— Френсіс, — промовив він тихо. — Її ім’я буде Френсіс Леслі.

На якусь мить їй здалося, що вона недочула, але несподівано очі в нього потепліли, і він усміхнувся.

— Я не проситиму в тебе вибачення, Кат, бо те, що зробив, не можна просто викинути з пам’яті й забути. Але я не хочу, щоб Джеймс Стюарт знищив нас і нашу родину так само, як він знищив Босвелла. Знаю, що ти ніколи не покохаєш мене знову, але чи можемо ми почати все спочатку й бути друзями? Я ніколи не переставав тебе любити, кохана моя, і навряд чи коли перестану.

Вона глибоко зітхнула й відчула, як її серце калатає все дужче й ніби збільшується в грудях. Жорсткий клубок підступив до горла, і сльози обпекли повіки. Простягнувши руку, вона взяла його вільну долоню й притиснула до своєї щоки. Потім поглянула на нього. Її очі сяяли, мов смарагди.

— Босвелл мав рацію, — мовила вона ніжно. — Він казав, що з тобою ми будемо в безпеці.

Ґленкірк поклав сплячу дитину в колиску, а потім, повернувшись до своєї дружини, узяв обидві її руки у свої долоні.

— Я щасливіший чоловік, ніж він, кохана моя. Я дістав другий шанс.

Патрик знову всміхнувся до неї, і Кат тремтливо всміхнулась у відповідь. Вона помириться з ним заради своєї дочки, адже з ним вони будуть у безпеці. Але хоч би скільки їй судилося прожити, вона не забуде Френсіса Стюарта-Гепберна, величного прикордонного лорда, некоронованого короля Шотландії та її коханого. Він завжди житиме в найпотаємнішому куточку її серця.

Катріона Леслі, непорушно сидячи у своїй спальні перед каміном, спостерігала, як палахкотить вогонь, і намагалася усвідомити події останніх тижнів. Її чоловік помер, принаймні так усі вважали. Хоча самій їй важко було уявити, що Патрик мертвий: їй здавалося, це неправда. А проте — зітхнула вона — факти здавалися незаперечними.

Вісімнадцять місяців тому Патрик відплив із Літа на облавку свого флагмана «Галантний Джеймс», який очолював колону з шести суден. Вони прямували до Нового Світу, в експедицію, придбати хутро. Це було починання, у яке Леслі забажали вкладати гроші, тож граф Ґленкірка вирішив сам узяти в ньому участь, аби переконатися, що ця нова справа буде успішною.

Кат частково звинувачувала себе в тому, що чоловік вирушив у цю подорож. Хоча вони й помирилися після народження Френсіс Енн і між ними вже не лишалося ворожнечі, не було, проте, і нічого іншого. Зовні граф і графиня Ґленкірка здавались ідеальним подружжям. Однак Катріону ані на мить не полишала туга за коханим вигнанцем графом Босвеллом. Вона нічого не казала, але Патрик Леслі все розумів і ненастанно проклинав себе за найдурніший учинок у житті, що коштував йому кохання дружини.

Уже майже рік граф виношував цей задум — спорядити експедицію до Нового Світу. Хутро завжди відігравало важливу роль у європейській моді, а якість шкур, що їх потроху стали доправляти з Нового Світу, була відчутно вища.

— Навіщо, — запитував Патрик, — нашим кораблям перевозити такий цінний вантаж для інших, коли ми самі можемо закуповувати хутро й продавати його в Європі?

Отож було вирішено, що перші кораблі Леслі вирушать на початку весни 1596 року, а через три місяці за ними попливе друга група під орудою графового брата Адама Леслі. Сподіваючись, що за його відсутності її рани встигнуть затягтися й вона зможе думати про нього з більшою любов’ю, граф Ґленкірка вирішив сам очолити експедицію. Кат навіть приїхала до Літа разом з усіма дітьми, щоб побажати йому щасливої дороги.

— Я привезу тобі бобрового хутра, якого вистачить на цілий плащ, — весело пообіцяв він. — Темне хутро увиразнює твою бездоганну красу, — і ніжно поцілував її.

— Будь обережний, Патрику, і повертайся швидше, — відповіла вона.

— З тобою все буде гаразд, Кат?

Вона всміхнулася до нього, і на мить він побачив її такою, якою вона була до найжахливіших подій її життя.

— Усе буде чудово, Ґленкірку! — Листяно-зелені очі пустотливо блиснули. — Я цілком здатна жити на самоті, якщо тільки життя з дев’ятьма дітьми можна назвати самотнім.

І вони розлучилися. Вона не передчувала ніякого лиха і в гадці собі не клала, що більше ніколи не побачить його. Однак шість тижнів тому, у середині липня 1597 року, друга колона кораблів Леслі, навантажена найдорожчими хутрами, повернулася в Літ і привезла із собою страшні новини. Адам Леслі, навіть не залишившись простежити, як розвантажать судна, безжально погнав коня до Ґленкірка й повідомив, що Патрик Леслі зі своїми шістьма кораблями так і не дістався до Нового Світу.

Король швидко довідався про цю трагедію і, навіть не порадившись із родиною Леслі, проголосив юного Джеймса Леслі п’ятим графом Ґленкірка. Кат розлютилася, хоча Ґленкірку й потрібен був господар. Джеймс Стюарт знову втручався в її життя. Цього тижня він написав, що дає їй на жалобу лише півроку. Навесні вона мала повернутися до двору.

Цей лист, написаний у найдоброзичливішому тоні найвишуканішими словами, викликав у неї водночас сміх і прокльони. Юному графові наказано було якнайшвидше одружитися, щоб забезпечити Ґленкірк спадкоємцями. Кат у думці дякувала Богові, що вони з Патриком здогадалися заручити Джеммі з Ізабель Ґордон іще два роки тому, інакше король і сюди упхнув би свого носа!

На цьому його лист не закінчувався. Патрикова мати Меґ була ще жива, тому в Ґленкірку склалася надзвичайна ситуація: одразу дві графині-вдови. А що старша жила у своєму окремому будинку, то молодшій належало оселитися в королівському дворі, щоб не порушувати ані особистого життя молодої родини, ані спокою літньої жінки.

Кат пирхнула: «Ти не ошукаєш мене, Джеймі! Тепер, коли Патрик — покійник, а Босвелл — вигнанець, ти думаєш, що дістанеш мене. Поїхати до двору, щоб не влазити в особисте життя сина з його нареченою! Ха! Поїхати до двору, щоб ти вліз у моє ліжко. Ах ти ж виродок! Що ж ти мовчиш про інших моїх дітей? А що скажеш, як я приїду з ними всіма?»

Вона опинилася в дуже складному становищі й не могла попрохати у свого юного сина захисту від короля.

Але юний граф знав майже всі причини, через які його батьки віддалились одне від одного. Тепер, коли король знову розставляв тенета на його матір, Джеммі шукав і знайшов спосіб, за допомогою якого, він був певен, Кат могла б урятуватися, не ображаючи короля відкрито.

Коли він увірвався в її кімнату, вона вражено поглянула на нього.

— Боже! Ти такий схожий на Патрика, — вимовила графиня тремтливим голосом.

Він опустився перед нею навколішки, ласкаво промовляючи:

— Я знаю, як зарадити з проблемою, мамо! Я знаю, як ми можемо спинити короля та уникнути його гніву на родину Леслі! Він не присікається!

Мати поклала руку йому на плече, і Джеммі побачив сум на її обличчі.

— Джеммі, любенький мій, дякую тобі, але я в пастці, і я не осоромлю пам’яті твого батька, зруйнувавши його сім’ю — нашу сім’ю. Король хоче зробити мене своєю коханкою, і в мене просто немає іншої ради. Я мушу йому підкоритися.

— Ні! Послухай мене! Король і гадки не має, що я знаю про його двоєдушність. Ану ж, як після того, як ми з Беллою та Бесс із Генрі одружимося цієї зими, то всі оселимося при дворі, а ти залишишся тут, поки будеш у жалобі. Ми повертаємося, і виявляється, що тебе немає. Знаходимо лише цидулку про те, що ти поїхала до Франції відвідати наших кузенів Леслі, сподіваючись розігнати свою тугу.

— А якщо, — жваво підхопила Кат, утямивши задум, — після того, коли ви вирушите з Единбурга додому, у будинку Ґленкірків з’являться робітники й почнуть повністю його оновлювати, король не запідозрить, що я не збираюся повертатися. — Вона захихотіла. — Я таємно передам право власності на маєток Ґленкірків Беллі, а на мій будиночок А-Куїл — Бесс. Тож, коли Джеймі зрозуміє, що пташина вилетіла з клітки, він не зможе їх конфіскувати. Твоя правда, синку! Якщо ви вдаватимете відданих та вдячних підданців, Джеймі не наважиться чіпати нічого, що належить Леслі. Він ворогував із Босвеллом, твоїм батьком і зі мною. Якщо король думатиме, що ви нічого не знаєте, то не зможе покарати ані вас, ані нашу родину. Його гордість цього не дозволить, адже для короля так важливо, щоб в англійців склалося про нього якнайкраще враження. Стара королева ще офіційно не проголосила його своїм спадкоємцем і може призначити його кузину Арабеллу Стюарт. Але, Джеммі, ти маєш прилюдно засуджувати мене за такий непослух. Навіть Белла не має знати, що ми замислили.

Він усміхнувся.

— Ох, мамо. Ти справді безсоромна нахаба, але іншої мені й не треба! — А потім він посерйознішав. — Тобі знадобляться гроші. Я запитаю в Кіри, як найзручніше буде таємно передавати тобі їх.