— Ні, Джордже. Як він пояснить людові, чого це раптом накинувся на двох безневинних чесних юних підданців? Вони ж бо й гадки не мають, що насправді сталося.

— Це тому ти попрохала, щоб дату весілля призначили на ці дні?

— Це запропонував його величність. Король вирішив, що спадкоємство Ґленкірка слід убезпечити якомога швидше.

Ґордон усміхнувся.

— Найпевніше він вирішив, що ти маєш опинитися в його ліжку якомога швидше.

Кат голосно засміялася.

— Бідолашний Джеймі, він дуже засмутився б, якби дізнався, наскільки помітні його наміри.

— Та ж як нам їх не помітити, Кат? Чорт його бери! Либонь, немає жодної шляхетної родини в Шотландії, де Стюарти не залізали б під спідницю. Ми всі між собою кузени!

Генрієтта Ґордон схилилася вперед у своєму кріслі й тихо запитала:

— Що ти робитимеш, Катріоно?

— Рієтто, не став мені запитань, на які я не можу дати відповіді.

— Але ж, Кат…

— Стули свого гарненького ротика, жінко, — мовив її чоловік. Отож, відкрито готуючись до бучного весілля свого старшого сина, Кат Леслі водночас таємно готувалася до власної втечі в Італію. У цьому їй охоче допомагали Кіра, що вже багато років залишалися банкірами та діловими партнерами Леслі.

Протягом наступних кількох місяців величезні статки Кат через Париж передали до римського банку Кіра. Якщо король Франції й міг співпрацювати з королем Шотландії, то від Папи Римського такого чекати було не варто, особливо коли справа стосувалася шляхетної овдовілої католички, яка відчайдушно намагається захистити власну гідність від головного єретика-протестанта Європи.

Було вирішено, що Кат попливе Північним морем і далі через Ла-Манш до Франції. Звідти вона мала суходолом дістатися до Італії, адже морський шлях був надто небезпечний. У Середземному морі було повнісінько турецьких піратів. У неї мали бути своя власна карета з кучером і лакеями та вершники-охоронці. Єдиним у Ґленкірку, хто знав про Катріонині плани, був Коналл Mop-Леслі, голова охоронців Ґленкірка. Кат хотіла, щоб її супроводжували лише люди з Ґленкірка, а Коналл був тим, хто міг це влаштувати.

— Що ж, — похмуро мовив він, — якщо обирати між шлюбом із лордом Босвеллом та долею королівської хвойди Джеймі Стюарта, Босвелл є менше зло. Я допоможу вам, господине Кат, але дайте мені час, щоб ретельно вибрати для цього людей. Лише католиків: протестантам буде вельми незатишно в Італії. Самотніх чоловіків, незакоханих, яким нема до кого вертатися. Вони залишатимуться з нами. Не запальних юнаків, а зрілих чоловіків, на третьому чи четвертому десятку. І я нікому нічого не казатиму аж до останньої миті, перед самісіньким виходом. Так меншою буде ймовірність прихопити із собою шпигуна Джеймі. А кого ви візьмете собі за служницю?

— Сьюзен та, найпевніше, ще когось.

Він кивнув, не дивуючись, що в графині вже готовий чіткий план. Вона була схожа на свою прабабусю Джанет Леслі, яка ніколи нічого не робила, не обміркувавши ретельно все заздалегідь. Багато хто недооцінював її розум і вигадливість.

Коналл усміхнувся, і вона запитала:

— Чому ти смієшся?

Блакитні очі з веселими блискітками яскраво виділялися на його обвітреному обличчі. Він відповів:

— Я ладен віддати свій заробіток за цілий рік, аби побачити обличчя Джеймі Стюарта, коли він дізнається, що ви знову вшилися від нього!

— О, Коналле, — дорікнула вона йому й сама щиро розреготалася. — Невже ти анітрохи не поважаєш корону?

— Корону поважаю! Але кузена Джеймі… Він або зовсім дурень, або просто впертий віслюк. Отак переслідувати жінку, яка прямо каже, що він їй не потрібен! Чи таким має бути гідний король? Як на мене, зовсім ні.

— А проте він гідно виконує свої королівські обов’язки. Це в особистому житті Джеймс весь час робить дурниці. Йому ніколи не було затишно зі своїми ближніми.

Вона повернулася до вікна, з якого виднілися нескінченні пагорби.

— Ах, Коналле! Адже єдине, чого мені хотілося б, — спокійно прожити все своє життя в Ґленкірку.

— Та не дуріть саму себе, господине, — обурився літній чоловік. — Ви ніколи не могли всидіти на місці. Це ж не лорд Патрик так прагнув прилучитися до двору. — Він затнувся, завваживши біль у її очах. — Ах, дівчинко, не варто тепер каратися через це! Я й сам Леслі, хоч і не з того боку ковдри, і я знаю, що в цій родині завжди божевільні були саме жінки.

Ішла осінь, і Катріона намагалася якомога частіше кататися землями Леслі, доручаючи підготовку до весілля досвідченій Меґ. Але Меґ завжди розуміла Кат краще за всіх, і одного дня старша вдова приєдналася до Кат на прогулянці верхи.

— Надто вже день сьогодні гожий, щоб просидіти його в будинку, — голосно мовила Меґ, так, щоб її почули молоденькі конюхи. — Я збожеволію, якщо й далі дивитимуся на ті айстри зі свого вікна. — Вона вмостилася в сідлі й усміхнулася. — Господи! Це ж минуло вже два роки відтоді, як я востаннє сиділа верхи. їдьмо, Кат! — І вона ніжно вдарила п’ятами по товстих боках своєї старої рудої кобили.

Кат рушила слідом, запитуючи в себе, що це найшло на Меґ, що вона вирішила прилучитися до її прогулянки. Вони їхали мовчки хвилин із п’ятнадцять, а потім свекруха притримала свого коня й порівнялася з невісткою. Кат обернулася до неї.

— Ну, Меґ? Що ж вас змусило осідлати стареньку Руду? Тільки не заводьте, будь ласка, знову своєї пісні про айстри!

Меґ Леслі засміялася.

— Як на мене, це таки непоганий привід прогулятися, але ти, звісно ж, маєш рацію. Айстри мене не надто цікавлять. А тепер скажи мені, Кат, коли ти намірилася нас покинути?

Кат, анітрохи не здивувавшись, спокійно мовила:

— Після весілля Бесс і Генрі.

— Поїдеш до Френсіса?

— Так.

— А це безпечно для нашої родини?

— Я цілком певна цього, Меґ. Адже король не знає, що Джеммі відомо про наші стосунки. Навряд чи йому спаде на думку змусити юного графа відповідати за мою втечу. Він, звісно, розсердиться, однак Джеммі взагалі лютуватиме, нещадно засуджуючи мене за таку неповагу — відмовитися від запропонованої мені високої честі.

Меґ знову засміялася.

— То Джеммі знає про твою втечу?

— Знає? Та Бог із вами, Меґ! Він її й влаштував! Я вже готова була опустити руки й віддатися на поталу Джеймсові. Але Джеммі втямив: король думає, що ніхто з моїх дітей анічогісінько не знає про те, що сталося, і в цьому наш порятунок. Він вирішив, що це єдина моя можливість утекти, і він має рацію. Як Джеймс виправдовуватиме помсту нашій родині? Ми мирні люди, і Леслі з Ґленкірка завжди були віддані короні. Настала мить, коли я можу втекти, не наражаючи наш клан на небезпеку.

— Люба моя, а що, як Френсіс знайшов нове кохання? Він завжди цікавився дівчатами й ніколи не був нікому надто вірний.

— Він був вірний мені, — тихо відповіла Кат.

— Так, був… але ви з ним не бачилися майже три роки.

— Він і досі кохає мене так, як я кохаю його. Я це відчуваю.

— А якщо не кохає, — наполягала Меґ, — ти повернешся додому?

— Не повернуся, доки Джеймс переслідує мене. Я просто не можу бути королівською повією. Я оселюсь у Франції, якщо виявлюся непотрібною Босвеллові.

— Ти йому потрібна, Кат, — ласкаво мовила Меґ. — Я просто хотіла пересвідчитися, чи ти розумієш, що робиш. Багато жінок на твоєму місці щасливі були б стати коханкою короля.

— Якби я кохала Джеймі, — відповіла Кат, — була б цим задоволена. Але я ніколи не була жінкою, здатною лягти в ліжко з чоловіком, який їй не подобається, і мені байдуже, король він чи не король. І я не пробачу йому того, що він зробив із бідолашним Патриком. Це було дуже жорстоко, а я ненавиджу умисну жорстокість!

І тоді Меґ сказала те, від чого з прегарних очей Кат потекли сльози.

— Ти поїдеш із моїм благословінням, люба моя. Хоч би як це було дивно, я впевнена, що Патрик схвалив би те, що ти робиш. Ти ж знаєш, він так і не пробачив собі.

— Але я йому пробачила, Меґ. Я не змогла більше кохати його так, як кохала колись, але я пробачила йому. — Кат усміхнулася. — Джеммі знає лише те, що мене тут не буде вже навесні. Так воно краще. Коналл поїде зі мною. Сьюзен також, хоч їй я ще нічого не казала.

— А що ти підготувала для дітей, Катріоно?

— Колін і Роббі залишатимуться в будинку графа Роуса, доки кожному з них не вийде чотирнадцять. Потім, так, як і Джеммі, вони мають вступити до університету в місті Абердин. Далі буде подорож Європою, а потім одруження. Ми з Джеммі саме узгодили всі шлюбні домовленості з моїм братом. Його єдиний син помер, і він залишився без спадкоємця, проте має чотирьох дочок, яких треба видати заміж. Колін побереться зі старшою з них, коли йому буде двадцять. Як спадкоємець мого брата, він стане наступним господарем Ґрейгевена. Роббі одружиться з його другою дочкою наступного року. Я залишила Роббі чималу суму грошей і купила для нього чудовий будинок із родючими землями поблизу Ґрейгевена, тож він зможе бути цілком незалежним від Джеммі. Аманду я заручила зі спадкоємцем Чарльза. Вона буде наступною графинею Сайтена.

Меґ здивовано звела брови.

— Я думала, моя дочка Джанет хоче кращої долі для свого сина. Кат засміялася.

— Джанет не лише вийшла заміж за Леслі, а й народилася Леслі. Авжеж, її син має титул, але в моєї дочки величезний посаг! І, за дивним збігом, Аманда володіє кількома сотнями акрів пасовищ, що знадобляться Сайтенам, щоб випасати їхніх овець. Маленька Мораґ стане дружиною Малкольма Ґордона. У неї будуть на диво великий посаг і власна садиба. Навіть молодші сини Ґордонів непогано влаштовуються!

У Меґ сяяли очі.