— Уставай, Кат. Ми маємо спершу з’ясувати дещо.

Спантеличена, вона відкинула ковдру й гола підвелася з ліжка. Його очі потеплішали, але говорив він холодно:

— Мадам, я готовий пробачити вам те, як погано ви поводилися в минулому. Навесні ви повернетеся до двору й відкрито житимете зі мною як моя коханка. Ви виконуватимете всі мої примхи. Я не терпітиму жодного непослуху, Кат! Ти належиш мені! Ти це розумієш?

— Так, — прошепотіла вона. Графиня була приголомшена цією його новою силою.

— Тоді повзай коло моїх ніг, мов рабиня, і благай пробачення.

Нудота підступила їй до горла.

— Джеймі, будь ласка! Невже тобі потрібно так мене принижувати? Я розумію, що повинна підкорятися тобі, але не змушуй мене до такого.

— Кат, ти горда жінка. Я не зможу пойняти віри, що ти насправді готова скоритися мені, якщо не зробиш те, що я наказав, хоч би як тобі було гидко. Якщо ти готова слухатися мене, то маєш почати з цього.

Хоча зовні графиня залишалася покірною, усередині в неї спалахнув гнів. Якщо вона відмовить йому, він їй не довірятиме. Кат розуміла, що має поступитися, зробити те, що він вимагає, щоб притишити його побоювання. Важко ковтнувши, вона опустилася навколішки, і її голова торкнулася його черевика.

— Пробачте мені, мілорде, королю мій, — тихо проказала вона.

На якусь страшну мить він поставив ногу на її тонку шию. Навіть легенько натиснувши, він міг би зламати її. Кат до крові закусила губу, намагаючись стримати, приховати свій страх і гнів. «Ти заплатиш за це, Джеймсе Стюарт! — думала вона. — Боже мій, як тобі буде страшенно боляче, коли я покину тебе! Нехай це гризтиме та ятритиме тебе аж до самої смерті твоєї! Щоб тобі більше не трапилась інша жінка, з якою тобі буде так само добре, як зі мною!»

Раптово король прибрав ногу й допоміг Катріоні звестися. Він лагідно всміхнувся до неї.

— Пробач мені, кохана, я мав переконатися, що цього разу ти віддасися мені без бою. У світі не існує жодної іншої жінки, через яку я так переймався б, але ти варта цього, Кат! Господи! Як же ти мене збуджуєш! — І, обійнявши графиню, він швидко припав до її вуст, розсунув губи та увійшов язиком усередину.

їй знадобилася вся її витримка, щоб не відштовхнути його. Вона знайшла втіху в сльозах полегшення, опустила голову й схлипувала в нього на плечі. Задоволений і впевнений, що врешті-решт насправді підкорив її, Джеймс поводився дуже милосердно. Він уклав Кат на ліжко, обхопив її обличчя руками й знову поцілував її. Його пальці торкнулися її шиї, пухких грудей. Відчувши долонями їхню м'якість, він нахилився й голубив їх губами.

Приголомшена, Кат ясно усвідомила, що нічого не відчуває. Її тіло, яке завжди віддавалося солодкій любовній пристрасті, не відповідало. Вона слабко спробувала пручатися під ним. Сприйнявши цей порух за вияв жадання, Джеймс просунув коліно між її стегон та проштовхнувся в неї. Він так глибоко поринув у свою власну пристрасть, що не помічав, що його коханка нічого не відчуває.

Кат замлоїло від страху, що король може прочитати її думки, і вона почала рухати стегнами йому назустріч, шепочучи ласкаві слова Джеймсові на вухо. Було зрозуміло, що він нічого не помітив, і коли його пристрасть вибухнула над нею бурхливим спалахом, вона обійняла його руками і, опустивши повіки, ніжно промуркотіла щось ласкаве.

Вдоволений, король лежав на ній, важко дихаючи.

— Боже-світе! — вигукнув він. — Я не знаю жодної дівки, подібної до тебе, Кат! Ніяка жінка зроду-віку не задовольняла мене так, як ти! — Король скотився з коханки, сперся на лікоть і поглянув на неї. — Чи було тобі так само добре, кохана? Я розумію, що в тебе вже багато місяців не було чоловіка. — Він грайливо покусував її груди. — Чи добре тобі зі мною, Кат?

Вона відвернулася від нього. На якусь мить їй відібрало мову. Тепер Кат розуміла, як почуваються всі повії світу. Сльози тихо котилися по її обличчю. Король перевернув її на спину та ніжно витер сльози з її щік.

— Мене називають мудрим королем, — мовив він, — але з жінками я заплішений дурень. Патрик був останнім, хто тримав тебе в руках і любився з тобою. Я бачу, що ти ще не змирилася з тим, що він мертвий. — Король обійняв її. — Я кохаю тебе, моя леді з Ґленкірка. Я неабияк сумував за тобою, Кат. Я страшенно хотів, щоб ти стала моєю. Не плач, кохана. Патрик був би радий, якби дізнався, що ти в безпеці зі мною.

Вона відповіла придушеним звуком, який Джеймс сприйняв за вияв іще глибшого болю, і він іще дужче пригорнув її до себе.

Він легенько стиснув її, а потім відпустив, підвівся з ліжка й пройшовся по кімнаті.

— Я поки що залишу тебе, люба моя, бо цей день геть знесилив тебе. Я це бачу. — Відчинивши таємний прохід, король ступив у нього й побажав: — Солодких тобі снів, кохана моя красуне. — І двері за ним зачинилися.

«Хоч раз у житті, — подумала Кат, — Джеймс дав мені спокій саме тоді, коли потрібно». Вона простяглася на спині, підклавши руки під голову, і дивилася на оксамитовий балдахін над ліжком. Що з нею сталося? Вона завжди вважала свою чуттєвість мало не прокляттям, але тепер жадала повернути її! Досі лише одного разу її тіло відмовлялося відповідати, і це було після тієї страшної ночі, коли Патрик і король по черзі ґвалтували та принижували її. Зрештою вона впоралася з цим. Що було не так цього разу? Щось із Джеймсом? Чи з нею? Король пробуде тут іще принаймні п’ять ночей, тож їй треба було щось робити.

Що Катріона могла вдіяти? Вони вирішила вдавати пристрасть і благати Бога, щоб їй удалося перехитрити короля. Кат потрібно було поговорити з тим, хто зрозумів би цю проблему, і була лише одна людина, яка могла б їй допомогти.

Хоч Адам Леслі вставав рано, його дружину Фіону довелося будити її служниці.

— Сьюзен каже, що її господиня Кат хоче побалакати з вами. Вставайте, господине Фіоно! Я принесла ваш халат. Швидше! — підганяла сонну леді її служниця Флора.

Фіона підвелася з ліжка, натягла на себе халат і втямила, що її ведуть занедбаним коридором замку до Катріониних кімнат у західній вежі. Там на неї нетерпляче чекала її прекрасна кузина.

— Залиш нас, Сьюзен! Я покличу тебе, коли ти будеш потрібна. Якщо хтось запитуватиме, кажи, що я ще не прокинулася.

Коли дівчинка зачинила двері, Фіона налила собі келих розбавленого водою вина й завважила:

— У тебе такий вигляд, ніби ти взагалі не спала.

— Я й справді не спала.

Фіона розтяглася на ліжку.

— Давай угадаю, — мовила вона. — Це знову король. Я чудово розумію, що він усе ще жадає тебе. Минулого вечора у великій залі він ледь відводив від тебе очі. Цього разу, Кат, тобі не втекти. Зрозуміло, що він вирішив дістати тебе.

— Він уже дістав, Фіоно, — сухо мовила Кат, — і пішов від мене щасливий. Є лише одна проблема. Я нічого не відчувала. Він залишається таким самим управним коханцем, як і завжди, і, бачить Бог, мені це було потрібно, а проте я анітрохи не збудилася. Учора ввечері він так прагнув оволодіти мною, що нічого не помітив. Але що ж буде сьогодні? Боже мій, кузино! Що мені робити? Фіоно, даруй мені, але перш ніж ви з Адамом побралися, у тебе було багато коханців. Тебе всі вони збуджували чи з деякими ти лише вдавала це? Я не вмію прикидатися!

— Дурниці, — засміялася Фіона. — Просто воруши стегнами й трохи закинь назад голову. Потім починай стогнати й важко дихати. Більшість чоловіків так прагне задовольнити власну жагу, що вони майже не звертають уваги на те, чи дістає жінка хоч якесь задоволення. Сама подумай, Кат, це лише на кілька ночей. Він забереться звідси після весілля. Міцно обіймай його, розповідай йому, який він неперевершений та як тобі подобається те, що він із тобою робить. Усе в тебе вийде, кузино.

— Воно й справді так, Фіоно, але це не на кілька ночей. Він наказав мені приїхати до двору навесні.

— Трясця його матері, Кат! Навіщо ти це мені розповідаєш? Ти ж туди не збираєшся. Ти зробиш те саме, що зробила б я, якби опинилася на твоєму місці. Ти помчиш до Босвелла! А якщо ні, то ти найбільша дурепа з усіх, кого я знаю! Хіба дивно, що ти нічого не відчуваєш із Джеймі, коли в тебе між ніг побував Френсіс Гепберн? От хто справжній чоловік!

Кат задоволено засміялася.

— Я рада, що ти моя подруга, Фіоно! Ти таки добре мене розумієш. З біса добре, сестро! Я так перелякалася минулої ночі! Джеймі, хтивий козел, страшенно збудився. А я нічого не відчувала!

Куточки Фіониного рота піднялися в пустотливій усмішці.

— То що ти зробила?

— Я плакала, і Джеймі подумав, що мої сльози ллються з туги за Патриком. Він заспокоював мене, казав, що Патрик був би радий, якби взнав, що я «в безпеці» з ним. Ти можеш у це повірити?

Фіона похлинулася вином.

— І як це привид Ґленкірка не з’явився та не копнув по його королівській дупі! — І далі вона провадила: — Ну, все чудово складається від самого початку. Тепер, якщо Джеймі й відчує якийсь опір, думатиме, що це тому, що ти не можеш змиритися з Патриковою смертю.

Кат кинула на неї стурбований погляд.

— Це через Джеймі, Фіоно, чи це щось не так зі мною?

— Це все Джеймі, — сказала Фіона, ані на мить не замислюючись. — Ти ніколи не була колодою в ліжку. Жінки Леслі ніколи такими не бувають. Так, ми з тобою, либонь, найбільш помітне втілення нашої родинної чуттєвості, але ти не думай, наші маленькі кузини, на вигляд такі вишукані й стримані, насправді також гарячі штучки.

Мій бідолашний братик Чарльз виснажений всіма вимогами своєї любої Джанет, та й брат твій — і це всім відомо — іноді просто втікає від надмірно пристрасної Мері. І ще я знаю з дуже надійного джерела, що нашому своякові Джеймсу доводиться прислужувати Айліс щодня, бо інакше вона починає пускати бісики до стайничих!