Кат відчувала полегшення: Джеймс знову не помітив, що в неї не було бажання. Навпаки, йому сподобалося, як вона кохалася з ним.

— Боже, люба моя! Ти мене геть знесилюєш! — Він обпік поцілунком її груди, трохи притиснувши зубами шкіру. — Даруй мені, Кат. Я не хотів завдавати тобі болю, але ти змусила мене так ревнувати, кохана. Це було нестерпно: усі вони так на тебе дивилися! Мати тебе за коханку — це велика честь, Катріоно. Чоловіки божеволіють від самого лише погляду на тебе! їдьмо зі мною до двору відразу ж по весіллі! Я більше, не зможу чекати на тебе, люба моя.

У Кат перехопило дихання. Ось воно й сталося, те, чого вона боялася весь цей час. Простягнувши руку, вона лагідно торкнулася його обличчя.

— Ні, Джеймі, голубе. Минуло трохи більш як три місяці відтоді, як ти офіційно визнав Патрика мертвим. Може, тобі й байдуже про мою репутацію, проте мені — ні. Після весілля Джеммі я маю видати заміж Бесс, а потім до весни лишиться зовсім трохи. Не так уже й довго чекати, мілорде. Хіба ж після очікування зустріч не буде ще солодшою, Джеймі? Не давай пліткаркам приводу теревенити, що ти мене зовсім не цінуєш і навіть не дав мені часу для скорботи за моїм законним чоловіком. А коли настане весна, ніхто вже не зможе сказати, що я зневажливо забула про Ґленкірка, поспішаючи затишно влаштуватися під твоїм крилом.

— Завжди обачна, завжди обережна. — У його голосі бриніло схвалення. — Якою ж чудовою коханкою ти будеш, Кат! Через рік у тебе в животі вже зростатиме мій син, і який же чудесний син це буде, наше дитя! Я почекаю, кохана! Я почекаю!

Вона лагідно всміхнулася до нього, думаючи: «Я б радше згоріла в пеклі, ніж виношувала твого покидька, Джеймсе Стюарт!»

Але тепер вона була в безпеці. Коли король забереться з Ґленкірка, вона вже не побачить його. Кат навіть відчула до нього якусь приязнь.

Тієї ночі вона знов уникла домагань короля, удалося їй відкараскатися від нього й наступної ночі. Катріона виправдовувалася тим, що має відпочити перед весіллям: його було призначено на наступний день.

Весілля Джеймса Леслі та Ізабель Ґордон стало справжнім торжеством із бездоганною церемонією, неперевершеним частуванням та чудовою погодою. Наречена була сліпуче прекрасна, наречений — гарний та елегантний. Святкування тривало довго, без упину подавали вишукані наїдки, пропонували все нові й нові розваги. Нарешті Кат, Бесс і Ґенріетта забрали Ізабель від її юного нареченого і, переслідувані гуртом галасливих юнаків та юнок, сховалися в тиші графової кімнати. Покоївка зняла з Белли красиву весільну сукню й сховала.

Молоду спішно вбрали в світло-рожеву нічну сорочку. Її обличчя, руки та шию обмили теплою парфумованою водою, а мати зачесала її довге темне волосся.

— Пам’ятай, що я тобі казала, — стиха промовила Генрієтта Ґордон.

Дочка кивнула.

— Що ти їй казала? — зацікавилася Кат.

— Що вона повинна в усьому покладатися на Джеммі, — просто відповіла Генрієтта.

— І більше нічого? — з недовірою в голосі запитала Кат. — Рієтто! Як ти могла?

Маленька графиня Гантлі мало не заплакала.

— Кат, я намагалася! Ще вчора вона була моїм дитятком, і тепер їй п’ятнадцять, вона доросла жінка! Я намагалася розповісти їй про те, що відбувається між чоловіком та його дружиною в подружньому ліжку, але вона дивилася на мене з біса зверхньо… Я так зніяковіла!

— Налий графині Гантлі вина, — наказала Кат дівчинці-служниці. — Бесс, слідкуй за дверима. — Вона повернулася до Ізабель. — Що ж, моя дівчинко, ти знаєш, що відбувається між чоловіком і жінкою?

— Ні, belle-mere, — прошепотіла дівчина, опустивши очі.

— А бодай йому лихо! — вилаялася графиня й не встигла далі сказати й слова, як двері розчахнулися й гурт молодиків увірвався в кімнату, штовхаючи Джеммі перед собою. Доки келих пряного вина передавали по колу, Кат спромоглася підійти до сина. Від нього пахло вином, і він нахилився, щоб поцілувати її.

— Джеммі, — гарячково прошепотіла вона, — Белла незаймана. Ця тюхтійка Генрієтта надто сором’язлива, щоб поговорити з власною дочкою. Будь цієї ночі якомога ніжніший до дівчинки. Від того, яким буде її перший раз, залежить, як вона ставитиметься до кохання все життя.

Він тихо кивнув, його погляд посерйознішав.

— Я зрозумів, мамо. Обіцяю бути ласкавим.

Проголосили тост, випили вина, пожартували, побажали молодятам щастя — і з подружньої спальні розійшлися всі, крім її власників і господарів. У натовпі король наблизився до Кат.

— Я маю їхати вранці, щоб дістатися додому на Різдво. За годину прийду до твоєї спальні.

«Востаннє, — подумала графиня. — Після цієї ночі, Джеймсе Стюарт, я назавжди позбудуся тебе».

Але що їй було робити сьогодні? Вона згадала Фіонині слова: «Любися з ним, Кат. Ти зумієш». Повернувшись до великої зали, вона встигла ще раз випити за нових графа й графиню Ґленкірка, а потім, побажавши гостям приємного свята, пішла.

Сама, бо ж дозволила Сьюзен відпочивати цієї ночі, Катріона наповнила таз водою, нагрітою в чайнику на каміні. Додавши до неї духмяної олії, роздяглася й викупалася. Потому взяла маленьку ворсяну щіточку, занурила в крихітний кришталевий слоїк із сіллю й почистила зуби. Нарешті намастила шкіру рідкісною мускусною олією — між грудьми, шию та м’який внутрішній бік стегон. Катріона вдумливо обирала сукню, бо хотіла, щоб Джеймс запам’ятав кожну дрібничку цієї ночі на все життя. Вона сподівалася, що життя це буде довге-довге.

Кат зупинилася на вишуканій напівпрозорій шовковій сукні а lа grecque[7]. Весняно-зелена, вона бездоганно увиразнювала колір її очей і застібалася лише на лівому плечі, звідки спадала просто додолу хвилястими лініями. Коли Кат рухалася, тканина мінилася кольорами, і її тіло спокусливо проглядало крізь тонкий шовк. Це було те саме вбрання, що його вона вдягала для короля кілька років тому. Графиня була впевнена, що він це згадає.

Хутко зачесавши волосся гребінцем, напахченим мускусом, вона заколола його на маківці кількома шпильками з черепахового панцира та накрутила вільні кінчики на пальці, щоб вийшли вологі кучерики. Королю завжди подобалося розпускати її волосся, і сьогодні вона мала захопити його увагу всіма можливими способами, щоб, нарешті забравшись від неї, він пам’ятав цю ніч як найкращу в житті.

Нарешті готова, Кат покликала служницю розпалити вогонь у каміні, а потім відпустила її до ранку. Залишившись сама, вона влаштувалась якомога зручніше на дубовій лаві перед вогнем і чекала. Думками графиня полинула на кілька коротких років у минуле, коли була коханою дружиною. Усе було тоді так просто.

Скрип дверцят біля каміна захопив її зненацька. Вона підскочила, натягаючи на обличчя привітну усмішку. Король зайшов у кімнату і, загасивши свою свічку, поставив її на камін. Погляд бурштинових очей ковзнув по її стрункому тілу, укритому напівпрозорою тканиною сукні, на мить спинившись на округлих персах.

Він мовчки пройшов кімнатою й без жодного слова скинув сукню з плеча Кат. Вона зісковзнула на підлогу з легким шовковим шелестом. Одна за одною висмикуючи черепахові шпильки з її волосся, він кидав їх долі, на товстий килим.

— Стань перед трюмо, — наказав він їй.

Вона мовчки підкорилася йому й не здивувалася, коли за мить король приєднався до неї. Він скинув свою шовкову нічну сорочку кремового кольору й залишився зовсім голий, так само, як і вона. Катріона не могла не завважити, що король таки вродливий чоловік: у нього були міцні м’язи та надзвичайно розвинені статеві органи. «Усі ці бісові Стюарти надто вже спокусливі, надто чоловічні», — подумала вона з гіркотою.

Несподівано жорстко обійнявши її рукою, він притягнув її до себе й нахилив голову, обпікаючи її плече поцілунком. Потім простягнув руку й пристрасно стиснув її груди. Заплющивши очі, Кат затремтіла від огиди, благаючи Бога, щоби Джеймс сприйняв це за вияв бажання. Вона відчула руку, що пестила її живіт, потім довгі пальці посунулися нижче, заглибившись у її тепле вологе місце. Звиваючись від дотиків, Кат вивільнилася, схопила короля за руку й повела до ліжка.

Її рот скривився, вона сподівалася, що король сприйме цю гримасу за усмішку жадання, і хрипкувато промовила:

— Дозволь мені кохати тебе, Джеймі, голубе, — і, штовхнувши короля спиною на ліжко, вона опустилася над ним, трохи не торкаючись його тіла своїми прегожими персами. У бурштинових очах світилася хіть. Напівсидячи, він губами накрив один із її рожевих сосків, але Катріона, сміючись, грайливо відштовхнула короля й перепинила його заперечення поцілунком.

Її губи ніжно цілували його обличчя, графиня все частіше стискала його шкіру зубами, просуваючись дедалі нижче. Губами вона пестила його груди, потім плаский живіт і просувалася все далі, доки її вуста не торкнулися його чоловічого органа. Гаряче обхопивши, вона смоктала його, як дитина ссе цицьку матері.

Король застогнав і затремтів.

— Господи! Боже-світе! Ах ти ж відьмо! — він нестримно кричав від задоволення, а тіло його вигиналося назустріч її ротові.

Коли він стверднув і був готовий до неї, вона випустила його прутень і заскочила на нього. З напівзаплющених очей Джеймса струмувала пристрасть. Простягнувши руки, він пестив її груди, у той час як Кат чуттєво рухалася на ньому, доки його пінисте сім’я не вилилося в її тіло. Король міцно обійняв її руками, перекотив на спину й пильно подивився на неї.

— Колись, — хрипко проказав він, — я казав, що ти більше не всядешся на мене, як на якусь дівку, але… О, Кат! Я не розумію, кохана! Не розумію! Коли навесні ти приїдеш до мене, то знову робитимеш те, що робила сьогодні. Так, моя хижачко, ти солодко відбуцожиш мене, еге?

Графиня нічого не казала, натомість лише пестила його довгу спину, теплими руками накривала круглі сідниці, ласкаво потираючи їх. Його жага до неї швидко розбурхалася знову, і з майже болісним криком задоволення він знову занурився глибоко в неї. Урешті, виснажившись, король глибоко, спокійно заснув. Він лежав долілиць, відвернувшись від Кат, безтурботно перекинувши через неї одну руку. Вона довго, не рухаючись, лежала на спині. А потім, переконавшись, що король міцно спить, обережно відкинула ту грубу руку й вислизнула з ліжка.