На четвертий день, коли почала підступати нудьга, з’явився Осман і повідомив, що вона має вдягти вихідне вбрання та покривало і йти з ним.

— Твоя рабиня залишиться тут.

— Усе буде гаразд, — заспокоїла Кат Сьюзен, яка намагалася сперечатися.

Її підвели до великого паланкіна, і, опинившись усередині, графиня з подивом побачила, що сидить навпроти Гамміда.

— Доброго ранку, — сказав він привітно. — Бачу, ці три дні розслаблення та відпочинку чудово вплинули на тебе. Я й не думав, що таке можливе, одначе ти стала ще чарівнішою, ніж була.

— Я вже почала нудьгувати. Бо ж не звикла сидіти без діла. Оце все, що ваші жінки роблять? Сидять деінде й чекають, доки господар гукне їх до ліжка? Як це жахливо! — Катріона на мить замовкла, щоб перевести дихання, а потім запитала: — Куди ми їдемо?

— На ринок рабів. Ти жінка з дуже сильним характером. Я покажу тобі, що станеться, якщо опиратимешся моєму господареві. Його спальня, мов чудесний квітучий сад, тихий і запашний, має дарувати насолоду. Якщо ти не станеш у цьому саду соковитим плодом, а натомість опиратимешся та сперечатимешся з ним, він накаже тебе продати. Якщо таке станеться, ви з твоєю служницею неодмінно розлучитесь, і цілком імовірно, що твоя вишукана врода привабить работоргівців з Аравійського півострова або з африканської глибинки. Навряд чи тобі сподобається стояти голою на оглядинах у ймовірних покупців. І не думаю, що ти зрадієш, якщо тебе продадуть якомусь вождеві з джунглів. Та якщо ти все-таки підкоришся моєму господареві, матимеш безпеку й затишок. Обирати тобі.

Вона безневинно поглянула на нього.

— Навіщо ти з мене знущаєшся, Гамміде? Ти й сам знаєш, що я мушу підкоритися твоєму господареві.

Він кивнув.

— Ти розумна жінка, моя красуне, але якщо ти віддаси моєму господареві тільки своє тіло, він це відчує й буде ображений. Ти повинна віддатися йому вся: і розумом, і тілом!

— Я не можу! І ти не можеш цього від мене вимагати, Гамміде!

— Ти повинна!

Вони їхали мовчки, аж доки раби не спинилися й паланкін не опустився на землю. Головний євнух виліз і, подавши руку, допоміг вийти Катріоні.

— У місті багато невільницьких ринків, — сказав він, — але на цьому продають лише красивих жінок.

Кат озирнулася довкола й побачила жінок найрізноманітнішого віку, зросту, статури та кольорів. У цю мить саме торгувалися за красуню, яка стояла на узвишші. Вона стояла зовсім гола, і майбутні покупці не соромилися мацати й стискати її тіло. На обличчі в дівчини застигли сором і страх. Кат здригнулася. Нарешті дівчину купив чолов’яга з пухнастими вусами. Кат змусили мовчки стояти й спостерігати за торгівлею майже годину. Потім Гаммід також узявся торгуватися за витончену черкеську золотаву білявку років тринадцяти. Коли заплатив за неї, Кат почула, як він каже продавцеві:

— Відішліть дівчину до Єні-Сараю як подарунок від візира Цикалазаде-паші.

Потім вони з Кат повернулися до свого паланкіна.

Дорогою Катріона тихо мовила:

— Я спробую, Гамміде, але я не можу нічого тобі обіцяти. Це буде для мене нелегко.

Він усміхнувся.

— Добре! Я правильно оцінив твій норов. Не лякайся, моя красуне. Я дам тобі час, щоб прийняти своє нове становище. Ти будеш щаслива, я обіцяю. Візир — чудовий коханець, він дасть тобі таке задоволення, якого ти ніколи не знала від жодного чоловіка. Він подібний до молодого бика, гарячого й невтомного.

Кат, зашарівшись, опустила голову. Минуло багато тижнів відтоді, як вона востаннє любилась із Френсісом, і, відверто кажучи, їй цього бракувало, однак вона радше померла б, ніж призналася б у цьому Гаммідові. Проте євнух прочитав її думки й всміхнувся.

— Я обрав турецьке ім’я для тебе, — промовив він. — Тепер ти відгукуватимешся на ймення Інчилі. Це означає «Прекрасна перлина», і ти насправді така. А твою служницю ми називатимемо Мара.

Наступні кілька днів минули спокійно. Хоч Кат і дозволяли спілкуватися з іншими жінками гарему, вона не вважала за потрібне заводити подруг. їй цікаво було б познайомитися з Латіфою-султан, візировою дружиною, але її вона ні разу не бачила.

Третього тижня, повернувшись якось із лазні. Кат побачила, що на неї чекає головний євнух Гаммід.

— Сьогодні ввечері я збираюся представити тебе візирові, — повідомив він.

Заскочена зненацька, вона запитала:

— Так хутко?

— Тепер саме час, — запевнив той. — Ну ж бо, Інчилі, ти ж не дівчина, а досвідчена жінка. Хіба твоє прекрасне тіло не жадає чоловічих дотиків? Хіба ти не прагнеш відчути чоловічу міць глибоко в собі? Скільки часу минуло відтоді, коли ти востаннє мліла в руках коханого?

— Досить, — прошепотіла вона. — О, прохаю, досить!

— Я залишаю для тебе особливу одіж. Прийду по тебе о восьмій.

О восьмій вечора, тремтячи, вона стояла й чекала на Гамміда, незважаючи на літню спеку. Убрання її було з найкращого шовку, напівпрозоре, світло-рожеве й бузкове. Штани облямовувала золота та срібна вишивка, і такий самий пасок оперізував її стегна під самим пупком. Невеличка безрукавна накидка, обшита дрібнесенькими перлинами, ледь-ледь закривала її груди. Ясна річ, обличчя в неї було запнуте, цього разу одночасно двома покривалами, коротшим спіднім і довшим верхнім.

Гаммід з’явився з невеличким паланкіном і йшов поряд, доки Кат несли до палат візира.

— Я сьогодні піду з тобою. Не бійся, Інчилі, мій господар Цика буде добрий до тебе.

Коли вони прибули на місце, він провів її крізь двері, тримаючи за лікоть.

— Я привів жінку, Інчилі, як повелів мій господар, — сказав євнух високому чоловікові, що стовбичив у темряві. Потім Гаммід скинув із неї обидва покривала й зняв накидку. Коли він оголив її груди, було чути, як чоловік тихенько зітхнув. Руки євнуха швидко стягли з неї шаровари. Катріона залишилася зовсім гола.

— Дякую, Гамміде. Тепер можеш іти.

Коли двері в неї за спиною зачинилися, графиня налякано завмерла, не знаючи, чого сподіватися. Тоді візир ступив до неї з темряви, і Кат побачила перед собою найвродливішого чоловіка, якого їй лише доводилося бачити в житті.

Він був високий, по-чоловічому красивий і засмаглий, хоч вона помітила, що на його струнких стегнах, там, де білі шаровари сиділи низько, шкіра була така сама світла, як і в неї.

Коротко підстрижене волосся, темне й хвилясте, було ледь сивувате біля скронь. Очі, на подив Кат, мали сіро-блакитний колір. Він був анітрохи не схожий на свою сестру Анжелу. Риси обличчя мав як у грецької статуї — з високими вилицями, рівним носом, гарними очима й пухкими, чуттєвими губами. Довершували портрет ладно вистрижені та укладені темні вуса.

Цикалазаде простягнув руку, їхні погляди перетнулися. Незчулася Кат, як її витончена рука опинилася в його долоні. Його дотик обпікав, наче вогонь.

— Мені ще не доводилося володіти нічим настільки довершеним, як ти, Інчилі. — Голос у нього був теплий, оксамитовий.

— Ви ще не володієте мною, мій господарю Цикалазаде, — холодно відповіла вона йому.

Білі рівні зуби блиснули усмішкою, а потім паша розсміявся.

— Це лише питання часу, Інчилі, хіба не так?

Нахилившись, він підняв більше покривало і, скрутивши його, мов мотузку, накинув жінці на талію й притягнув її до себе. Коли її груди торкнулися його оголеного торса, вона вся затремтіла: чуття підказувало їй, що цим чоловіком нелегко керувати. Твердою рукою Цика підняв її підборіддя й знов усміхнувся.

— Зелені очі, — тихо проказав він. — Вони прекрасні, Інчилі, та ти й сама це знаєш, еге?

Її серце шалено калатало, і вона не могла вимовити ані слова. Кат розлютилася сама на себе. Що це з нею зробилося? Вона спробувала відвернутися, але він швидко схилився до неї й губами накрив її вуста. Катріону охопив страх, вона почала пручатися, але чоловік притиснув її до себе ще міцніше, ніжно розімкнув жіночі вуста й просунув язика всередину.

Кат відсахнулася, її очі широко розплющилися, і вона стала глибоко вдихати повітря, щоб прийти до тями. Потім підняла руки, долонями вперлась у волохаті груди, намагаючись відштовхнути його. Він тихо засміявся, схопив її руки й завів їй за спину так, що їхні тіла знову притиснулись одне до одного. Він знову впевнено заволодів її губами, і коли його язик заглибився, доторкаючись до її язика та спрагло його пестячи, вона відчула, як усередині в неї з невеличких іскор розгоряється полум’я. Поступово вона перестала опиратися й почала відповідати на палкий заклик.

Відчуваючи, що вона віддається йому, візир підняв одну руку й став ніжно стискати її округлі перса.

— Інчилі… — Голос у нього був низький, сповнений пристрасті. — Ти запалюєш мене так, як не запалювала ще ніколи жодна жінка. — Він повільно вів її через арку до великого ліжка на узвишші. Упавши на нього спиною й ніжно потягнувши Катріону до себе, він утримав її, ледь-ледь підіймаючи над собою, і налиті груди звісилися, наче стиглі фрукти. Піднявши до них свою голову, Цика провів язиком по сосках, від чого по її тілу покотилися хвилі бажання. Потім він перевернув її на спину, схилив голову та, припавши вустами до її персів, жадібно засмоктав їх. Кат огорнула палка насолода. Його губи стали гаряче блукати по її чудовному тілу, обпікаючи шкіру. Аж ось він угледів її невелику родимку — той одурманливо-звабливий маленький знак Венери, що увінчував її пожадану троянду. Він опустив руки й взявся спускати із себе шаровари. Звиваючись над нею, він стягнув їх, скинув і знову зосередився на тій чарівній маленькій плямці, що так вабила його.

Його очі розширилися від радості, і мимолітна усмішка торкнулася вуст. Та родимка була запрошенням, на яке неможливо було не відгукнутися. Він нахилився й поцілував її, задоволений трепетом, що охопив її тіло. А потім він майже опинився з нею на одному рівні і, взявши Катріонину руку, змусив її доторкнутися до його прутня. І тільки-но її рука стиснулася на ньому, паша застогнав.